Як "Шахтар" "анексує" український футбол

Генеральний директор "Шахтаря" Сергій Палкін спростував інформацію, яка з'явилася у пабліку "Друзі Динамо", про те, що донецький клуб в наступному сезоні буде проводити домашні матчі на НСК "Олімпійський". Спростував, але при цьому зробив цікаву ремарку в кінці свого "спростування".

"Тим не менш, важливо пам'ятати, що "Олімпійський" - це стадіон, який знаходиться в державній власності, побудований за гроші українських платників податків і під державні гарантії. "Олімпійський" не належить якомусь окремо взятому клубу. Це стадіон національної збірної, це стадіон всіх українських уболівальників. І будь-який український клуб, наприклад, "Верес", "Олімпік" або "Десна" можуть при певних умовах проводити свої домашні матчі на даному стадіоні", - сказав Палкін. Тобто, якщо піти за логікою Палкіна, то в майбутньому все ж можна собі уявити можливий переїзд "гірників" на головну арену країни. А вчорашнє спростування? Ну, про "втечу" зі Львова Палкін теж спочатку говорив, що то все лише чутки… а потім вже посеред сезону "Шахтар" вже грав у Харкові.

Взагалі-то, переїзд "гірників" на НСК був би доволі логічним кроком. Чому? Все просто – команда вже давно мешкає в Києві, клуб винаймає в столиці житло для гравців та тренерів, а тренувальна база "Шахтаря" знаходиться в Святошині, тому до Харкова команда їздить лише грати домашні матчі, і, якби випала така нагода, навряд чи в клубі відмовилися б отримати в своє розпорядження гарний і функціональний стадіон поблизу від "нової домівки". Кажете, в Харкові на команду з Донецька ходить більше людей? Це дуже суперечлива заява. Адже відвідуваність останніх турів УПЛ переконує нас у протилежному – всього 9 тисяч було на "Маріуполі", і навіть на "Динамо" харківський стадіон не зібрав половини своєї місткості – 14 168 глядачів при 40 тисячах можливих. А тепер порахуємо кількість переселенців з Донбасу в Києві і просто людей, які схочуть прийти на зірок у складі "Шахтаря" (не кажучи вже про матчі Ліги чемпіонів з топ-клубами), і висновок напрошується сам собою – в Києві "Шахтар" точно не втратить у кількості глядачів. А може навіть і додасть. Адже Харків себе не виправдав, тамтешнє населення виявилося не таким вже лояльним.

Житло, вболівальники, гроші від продажу атрибутики і квитків… Все це одна сторона питання. Тільки от тему потенційного переїзду "Шахтаря" в Харків хочеться розглянути трохи під іншим кутом. А чи не забагато собі дозволять в такому випадку Ахметов, Палкін та інші керівники та менеджери донецького клубу? Чи не виглядатиме це все як монополія "Шахтаря" на український футбол? Де хочемо – там і граємо, що вважаємо за потрібне, те і робимо. Був вже Львів, була Одеса і Запоріжжя, зараз Харків, а в майбутньому і Київ? Місто, чия команда і чий стадіон були завжди принципово ворожими для "гірників" у футбольному плані?

У "Шахтарі" багато розповідають про те, як сильно вони хочуть повернутися на "Донбас Арену", але насправді всі дії клубного менеджменту спрямовані на те, щоб розповсюдити популярність донецького клубу на інші куточки України і тепер Київ теж може стати новою ціллю. "Шахтар" може стати базовим клубом збірної, але не дуже хочеться, аби "Шахтар" став таким собі базовим клубом українського футболу, який буде єдиною його рушійною силою.

Вже зараз "гірники" як клуб забагато собі дозволяють, користуючись особливим статусом "біженця". І якщо грати на кількох різних стадіонах протягом сезону – це ще можна пояснити тим самим статусом, то чим пояснити відмову від Гімну України перед початком матчу проти "Маріуполя" в 4-му турі УПЛ і, як підказують знаючі люди – на деяких матчах ще у часи виступів у Львові? Це необов'язково було робити, бо в регламенті не прописано? Офіційно така "відмовка" може спрацювати, але ж ви клуб, який претендує на статус українського гранда і клуб, з якого мають брати приклад інші, то чому без Гімну країни перед домашньою грою в часи, коли Україні і людям це так треба? Щоб Ракицькому було комфортніше?

Жарти жартами, але "Шахтар" часто демонструє якусь вибіркову принциповість в питаннях патріотизму. Як стидати "Динамо" і Суркіса за небажання їхати в Маріуполь, то говоримо про єдину країну і те, що людей у прифронтовому місті не можна залишати без футболу. А як не вмикати гімн, то вже патріотизм не такий важливий? А як же люди на стадіоні в Харкові, які хотіли б почути головну мелодію країни? Єдиної країни з тим самим Маріуполем, команда якого приїхала до вас у гості. Вважаєте ганебною позицію "Динамо" не їхати в Маріуполь? То може аби посилити свою позицію зіграйте в Маріуполі хоча б половину домашніх матчів в сезоні? Потіште маріупольського глядача. Невже Ракицький, Срна та інші патріоти Донбасу відмовляться? Але щось підказує, що всім їм і їх дружинам та дітям в Києві значно комфортніше та веселіше.

Ось це все і лякає у можливому переїзді "Шахтаря" до Києва. "Гірники" можуть не тільки "добити" сусідством і без того вмираюче від бездарного управління "Динамо", але і встановити в українському футболі та "навколофутболі" не дуже приємні стандарти цінностей. Ігнор Гімну України, футболісти-непатріоти, заклеювання емблем на чужих стадіонах (як у випадку з "Динамо" наприкінці минулого сезону), гравці, що їздять відпочивати в Крим, видалення фотографій з бійцями АТО зі сторінок своїх гравців в соцмережах і таке інше… деякі вчинки з табору "Шахтаря" не дуже поєднуються з цінностями футбольних вболівальників України, яких стає все менше. І якщо "Шахтар" переїде до Києва, він нав'язуватиме свої цінності величезній армії вболівальників, що мешкає в столиці, а відповідати на це нав'язування буде нікому, бо в "Динамо" не тільки не заважають "Шахтарю" завойовувати позиції в українському футболі, але іноді і допомагають це робити.

Футбольна Україна переживає скрутні часи, але переїзд "Шахтаря" до Києва може додати до суто футбольної скрути ще і кризу "футбольно-ідеологічну". "Шахтар" в Києві – це не тільки звучатиме огидно і дико, але і значитиме те, що українському футболу в звичному його вигляді настає кінець. Бо якщо зараз він і так тримається на протистоянні "Динамо" – "Шахтар", то після зміни "гірняцької" прописки на столичну, навіть цього протистояння вже не буде. Буде "Шахтар", який "перемацав" всю країну і нав'язав себе вболівальникам. І будуть футбольні вболівальники, які або піддадуться на це нав'язування, або ж просто перестануть ходити на український футбол. Бо по суті ніякого українського футболу вже не буде. Буде "Шахтар", який всюди як вдома і якому все можна.