Як "Динамо" може залишити Маріуполь без футболу

"Динамо" і "Карпати" стали двома клубами, які ще до початку чемпіонату відмовилися грати у прифронтовому Маріуполі, і якщо львів'яни свою позицію пізніше демонстрували не так активно, то у столичному клубі ледь не кожного тижня піднімали питання безпеки в місті, з якого до УПЛ цього сезону підвищився новий клуб. А вчора в київському клубі зробили "хід конем" – виклали на офіційному сайті скрін-шоти листів, які отримали у вiдповiдь на звернення до МВС, СБУ та ДСО стосовно надання рекомендацiй щодо можливостi проведення матчів УПЛ в Маріуполі. З листами ви можете нижче за текстом ознайомитися самі, але їх загальний зміст зводився до одного – ані Міністерство внутрішніх справ України, ані Служба безпеки України, ані Управління державної охорони України не рекомендують київському "Динамо" проводити футбольні матчі в Маріуполі. І це великий козир для киян у відстоюванні своєї позиції щодо перенесення матчу в інше місце.

Позиція УПЛ і ФФУ щодо цього питання, судячи з усього, не стала аргументом для "Динамо", і навіть заява президента Федерації футболу України Андрія Павелка про те, що той готовий особисто їхати з "динамівцями" на автобусі до Маріуполя, не вмовила керівництво киян змінити думку. Чи праві Суркіс та працівники його клубу? Формально – так. Маріуполь дійсно знаходиться дуже близько від зони АТО, там дійсно в теорії може кожного дня статися якась провокація з боку окупантів і не так давно російсько-окупаційні війська обстріляли прифронтове селище Сартана, випустивши по передмістю Маріуполя протягом півгодини більше 50 снарядів, які зруйнували Агроцех №2 ДП "Ілліч-Агро Донбас" і пошкодили газопровід. Але при всьому цьому не можна не подивитися на ситуацію з іншої сторони і не виокремити низку причин, з яких небажання киян їхати на матч виглядає вже не таким правильним і послідовним.

Перша така причина – поїздки команди "Динамо-2" на матчі в Маріуполь та Краматорськ. Ще до розформування другої команди киян, вона два сезони поспіль їздила до згаданих міст і грала там у футбол. І коли зараз Суркіс каже, що життя людей не коштує футбольного матчу, а сам він не зможе спокійно жити далі, якщо з людьми щось станеться, виникає питання – за долю гравців "Динамо-2" у попередні роки він переживав якось інакше? Чи то були люди "іншого сорту"?

Друга обставина, аби вважати позицію "Динамо" егоїстичною та популістською – нещодавній концерт гурту "Океан Ельзи" в Маріуполі. 17 травня Святослав Вакарчук та його музиканти зібрали в спорткомплексі "Іллічівець" і на площі біля нього понад 30 тисяч глядачів, причому захід розпочався о 21:45 (привіт Лізі чемпіонів!) і навіть незважаючи на все це, на ньому обійшлося без інцидентів. То виходить, що Вакарчук, який є не тільки більш популярним в Україні, ніж всі гравці "Динамо" разом взяті, але і більш патріотичним (а значить – в теорії міг бути більш бажаною мішенню для терористів), не побоявся дати в Маріуполі концерт, а в футбольному клубі бояться?

Ну, і третя причина – а хіба в Києві зараз ідеально безпечно? Лише за останні кілька місяців в столиці України сталося декілька резонансних подій, які не назвеш гарними аргументами на користь безпечності Києва. Від вибуху в американському посольстві до низки вибухів автівок та вбивств на замовлення. І якщо вже мислити теоріями змови, то біда з тим сто разів згаданим автобусом "Динамо", який, за версією Суркіса, тільки і чекають поблизу себе терористи, може статися будь-де, навіть по дорозі на НСК "Олімпійський". А нещодавній вибух біля автобусу дортмундської "Боруссії" перед матчем Ліги чемпіонів свідчить ще і про те, що це стосується не тільки України, а й країн з більш якісним рівнем безпеки.

Інша справа, що в "Боруссії" вже на наступний день зіграли матч Ліги чемпіонів, по дорозі на який їх ледь не підірвав божевільний російський терорист, і продовжуватимуть їздити на клубному автобусі по місту. Хіба що вживатимуть більше заходів безпеки при цьому. А от в київському "Динамо" і у структурах, які підтримали киян у їх небажанні грати в Маріуполі, пішли найлегшим шляхом. Що не можемо вирішити – просто заборонимо, або ж порекомендуємо заборонити. Справа не патріотизмі, або його відсутності, не в бажанні ще раз показати всім, що Маріуполь – це Україна. Справа в професіоналізмі "силовиків" і в тому, як в "Динамо" звикли вирішувати проблеми – найпростішим способом, який не завжди є найоптимальнішим. Варто лише подивитися на те, як Суркіс призначає та звільняє тренерів в останні роки…

Але якщо кадрові проблеми – це проблеми лише самого "Динамо", то їх вирішення "питання Маріуполя" може коштувати цьому міста футболу взагалі. Адже якщо "Динамо" дозволять не грати тут, то і "Карпати" звичайно ж не прийдуть в приазовське місто, а там і інші бажаючі скористатися загальною істерією знайдуться, аби залишити суперника без підтримку рідних трибун. Всі вони, звісно ж, розкажуть про те, що не варто їх звинувачувати у відсутності патріотизму, що справа лише в формальностях. От тільки вболівальникам в Маріуполі буде від цього не легше. Вони довго чекали на повернення в елітний дивізіон і на матчі з командами найвищого вітчизняного рівня, але їх сподівання будуть марними.