Чому українському футболу зараз не потрібен єдиний телевізійний пул

Після того, як в Києві відбулася зустріч між керівниками УПЛ, іспанської Ла Ліги та французької Ліги 1, в ЗМІ досить багато висловлювалися з приводу створення єдиного телевізійного пулу, який має стати ледь не гарантією успішного розвитку українського клубного футболу в майбутньому.

Сьогодні президент "Динамо" Ігор Суркіс трошки опустив мрійників про єдиний пул з небес на землю, заявивши, що його клуб не буде вступати ні в який пул, адже під цим самим пулом мається на увазі продаж прав каналам "Футбол 1/2" Ріната Ахметова, де, за словами Суркіса, "з першої і до останньої хвилини будуть ганьбити київське "Динамо" на всіх програмах".

Як бачимо, ані слова почесних гостей з Іспанії та Франції, ані переконання керівників УПЛ не дуже вразили головного опонента створення єдиного телевізійного пулу в Україні. Хоча, навіть якщо припустити, що Суркіс погодиться долучитися до ідеї створення такого пулу, чи є цей процес для українського футболу таким вже необхідним, як про це кажуть?

Чому іспанці, французи та англійці так голосно говорять про зручність єдиного пулу для керівників чемпіонатів? Перша і найголовніша причина – зручність продажу прав на трансляції за кордон. Дійсно, іноземним покупцям зручніше придбати права у однієї організації, аніж збирати по шматочкам "телевізійний пазл". Але хіба в Україні така проблема є нагальною? Невже у нас так багато бажаючих придбати права на трансляції матчів за кордоном? Щось не чутно в останній час про таких. А якщо немає запиту, то навіщо старатися?

Отже, залишається ще одна причина для створення телевізійного пулу, і причина ця – зручність і вигода для продажу внутрішньому покупцю ТБ-прав. І тут є одна дилема. Якщо навіть закрити очі на те, що канали "Футбол" пропонують не такі вже великі гроші за придбання трансляції (принаймні, для керівників "Динамо"), залишається проблема конфлікту інтересів на телебаченні. Всім відомо, що канали, які хочуть під своїм дахом зібрати весь український футбол до купи, є каналами власника одного з українських клубів – мова звичайно про Ріната Ахметова та "Шахтар". А тепер давайте поглянемо за кордон і подивимося на ту ж Англію, Іспанію та Німеччину. Чи там є щось подібне? Немає. От вам головна вагома причина, з якої можна зрозуміти небажання Суркіса вступати в пул каналу "Футбол".

Як її вирішити? Створити новий незалежний спортивний канал, який би об'єднав всі клуби не тільки з точки зору відсутності конфлікту інтересів, але і з точки зору фінансової вигоди. Але і тут є велика проблема, навіть значно більша, аніж конфлікт інтересів – футбол в Україні мало кому цікавий у тому вигляді, в якому він є зараз. А коли щось тобі не цікаве, ти не будеш платити за це гроші і особливо великі гроші. А значить – на футбольних трансляціях в Україні зараз неможливо багато заробити, поки серіали та другосортні фільми будуть збирати більшу аудиторію, ніж матч чемпіонату країни елітного дивізіону. А тому – хоч в єдиному пулі, хоч у десяти окремих пулах продукт під назвою "український футбол на ТБ" не буде вигідно продаватися. І ніхто не вкладатиме гроші у створення нового каналу про футбол, тим паче – український. Тому знову ж таки лунає питання – так навіщо нам єдиний пул? Якщо ж сформулювати його трошки розгорнутіше, то воно звучатиме вже так: чи справді нам треба починати розвиток українського клубного футболу з телевізійного пулу?

Не варто вирішувати проблему, яка наразі не є головною в українському футболі і прикривати нею дійсно важливі проблеми. Займіться нормальною атестацією клубів і їх інфраструктури, займіться разом з клубами нормальним "піаром" українського футболу серед громадян, затягніть вболівальників на трибуни, щоб процес не виглядав так убого на екрані, покажіть, що ви працюєте, а не тільки чешете язиком та запрошуєте поважних гостей з заходу, аби ті почесали язиком разом з вами. Їм не зрозуміти наших реалій, як і нам не зрозуміти, чому ми повинні порівнювати ситуацію в УПЛ з тим, що діється в Ла Лізі.

Процес має протікати плавно і натурально – якщо український футбол стане цікавішим для аудиторії, його будуть дивитися з більшим бажанням, а потім з'явиться бажання купувати його і у наших каналів. А потім і у закордонних. А там вже "включаться" закони ринку – хто більше запропонує, той і збере під своїм крилом всю УПЛ (або як вона там вже буде називатися на той момент). Навіть якщо це буде умовний "канал Ахметова", який буде давати Суркісу за права на показ матчів "Динамо" 20-30 млн євро за сезон, є думка, що навіть старі образи не дозволять Ігорю Михайловичу відмовитися від такої щедрої пропозиції.

У нас же чомусь завжди лізуть з іншого боку. Спершу хочуть "продавати", нічого не зробивши, аби гарно показати "товар" обличчям. Помінявши "плашечки" на екрані на більш гламурні, хочуть, аби графіка підкупила серця глядачів і заставила забути про жахливі газони та жахливу якість гри в окремих матчах.