Чому українці не готові до "народного" футболу і дивляться в бік олігархів

31-го серпня ФК "Металург Запоріжжя" на своїй офіційній сторінці в Фейсбуку повідомив цікаву інформацію. За перший місяць функціонування інституту членства в ГО "Металург назавжди" (яка є співзасновником ТОВ ФК "МЗ") членських внесків було отримано 5940 гривень. Знаючи суму внеску на одну людину (180 гривень), легко вираховуємо, що кількість уболівальників, які стали членами ГО за цей місяць, дорівнює 33-м. Трохи більше, ніж по одному за день.

А тепер заглянемо на іншу офіційну сторінку клубу – у ВК. (Так історично склалося, що ця соцмережа в Україні поширеніша, тому більше людей і, відповідно, більше дискусій відбувається саме там.) Майже під кожним постом – затяжні обговорення, які дуже часто переростають у банальні інтернет-срачі. І людей там значно більше, ніж членів в громадській організації. Наприклад, підписників у цій спільноті – 9674. Запам'ятайте ці два числа, з першого і другого абзаців. А ми поки що підемо далі.

Не так давно негативну реакцію частини рівненських уболівальників "народного клубу" "Верес" викликало те, що співвласником (із часткою в 61%) стала фірма, яка до регіону не має ніякого відношення. І пояснення президента клубу Олексія Хахльова про те, що у клубу є амбіції не тільки на Першу лігу, цих уболівальників не задовольнило. Але так відреагували не всі. Були й ті, хто мав протилежну думку – ну що ж, раз вийшли у Першу лігу, раз мріють про УПЛ, то чом би й ні. Все одно 39% залишається у вболівальників. І це при тому, що на початках частка вболівальників у "Вересі" була 100%. 

І саме в цьому є головна проблема, головна перешкода для клубів, які позиціонують себе як "народні". Тобто стосується вона всіх – але якщо у випадку із традиційними клубами всі вже звикли, що вони живуть на гроші власників, то формат "народних" зобов'язує до дещо іншої життєдіяльності. Проблема ця в тому, що амбіції переганяють фінансові (і не тільки, а й, наприклад, інфраструктурні) можливості новостворених клубів. І це цілком реально може їх убити.

Повертаємося до Запоріжжя, конкретно – до ВК-спільноти тамтешнього "Металургу". Мені не раз і не два доводилося бачити там коментарі на кшталт "Дожилися, колгоспу програємо". (Особливо активізувалися подібні персонажі після 0:6 від дубля "Інгульця" в Другій лізі.) І ніхто з тих, хто так реагує на гру своєї команди, не замислюється над тим простим фактом, що у того "колгоспа" грошей в клубному бюджеті, можливо, в рази чи навіть на порядок більше. І що часи, коли власники "Металурга" могли виділяти гроші не тільки на повну оренду "Славутич-Арени" (нині клуб орендує дві з чотирьох трибун задля економії), а й на купу досить дорогих трансферів – згадайте період В'ячеслава Грозного, - безповоротно закінчилися.

Ні, люди продовжують мислити категоріями "Раз ми грали у фіналі Кубку і єврокубках, то як ми можемо програвати якійсь там Горностаївці". А деякі навіть не до кінця зрозуміли, чому "Металург" нині грає у Другій лізі (і що це взагалі не той "Металург", який існував до кінця 2015-го). Вони пам'ятають успішні часи – і своє ставлення до нинішніх вибудовують саме через призму тих. І це, скажемо прямо, тисне на клуб, на тих, хто в ньому працює. Найпростіший приклад – я особисто зустрічав людей, які незадоволені тим, що дві з чотирьох трибун на матчах МЗ закриті. Мовляв, це що взагалі таке? Але при цьому навіть ті дві, які функціонують – вони не збирають аншлагу (6000 у 750-тисячному місті). Не збирають аншлаги – відповідно, не мають коштів.Плюс немає причини орендувати ще дві трибуни. Але уболівальники цього не помічають. Вони пам'ятають, як було при Межейку, Дворецькому, Богуслаєву – і вимагають такого ж. Не розуміючи, що тих грошей уже не буде, а треба заробляти їх самим.

До речі, не всі. Коли після першого домашнього матчу у фан-секторі виявилися зламаними кількадесят крісел, хлопці із ГО (самі колишні фанати, а тепер функціонери клубу) пояснили просто і доступно – "пацани, Богуслаєва більше немає, за все доведеться платити нам самим". І фан-сектор відшкодував вартість зламаних крісел. Але це люди, які більш-менш свідомо обрали свій шлях. А спробуйте пояснити це звичайним уболівальникам із центральних секторів. Знаєте, якою буде реакція? "За що я маю платити – за оці от ганебні 0:6?" Так, і за це також. За все, що відбувається в клубі – аби він мав можливість а) існувати, б) розвиватися. Бо як можна вимагати від власників кадрового підсилення, коли навіть на те, що є, ледве вистачає.

Та найгірше не те, що вимагають, не розуміючи безглуздості цих вимог. Найгірше буде тоді, коли нинішні власники клубу порахують, скільки грошей вони витратили і скільки заробили – і вирішать, що далі цей геморой їм не потрібен. І просто скинуть клуб, ну, наприклад, "Запоріжсталі". Кінцевим бенефіціарним власником якої є такий собі Рінат Ахметов. І що ми тоді матимемо? А матимемо те, що відразу зникнуть проблеми зі стадіоном, з базою (бо власниками цих об'єктів є місто, а нинішній мер Запоріжжя до свого обрання працював топ-менеджером на "Запоріжсталі"), із зарплатами гравцям, з більш-менш якісними новачками. І далі за текстом.

Що ж, у такому випадку амбіції пересічних запорізьких уболівальників, яких вистачає лише на гнівні коментарі Вконтакті, будуть задоволені. Клуб за кілька років повернеться до УПЛ і там, можливо, не пастиме задніх. Тільки це вже буде не той клуб, на який уболівальники матимуть вплив. І працівники того клубу не будуть сидіти в соцмережах, відповідаючи, пояснюючи і запрошуючи. А коли, наприклад, зміниться власник "клуботворчого" підприємства – клубу в один прекрасний день може не стати. В Запоріжжі це вже проходили із "Торпедо", яке жило собі, жило на гроші автозаводу, а потім туди прийшли корейські інвестори і вирішили, що витрачати гроші на неприбуткову структуру їм зовсім нецікаво. І все закінчилося.

Або клуб житиме – але у форматі довоєнного "Іллічівця", куди просто скидали в оренду гравців, які були на контракті в "Шахтарі", та не проходили у склад. Це – краще? Втім, я більш ніж упевнений, що знайдуться ті, хто схвалять і такий формат…

Так і з нинішнім "Металургом". Який ще до пуття не вміє, але хоча б намагається заробляти собі на життя. І найстрашніше, що може бути зараз для нього – це амбіції. Амбіції, які не підкріплені реальними фінансовими можливостями. Тому я на кожному розі повторюю, що головним і по суті єдиним завданням для новостворених "народних клубів" є лише одне. Навчитися заробляти гроші, побудувати клубну систему таким чином, щоб жити за власний рахунок, а не за рахунок власника. І якщо для цього тому ж "Металургу" треба буде десять років просидіти у другій лізі чи навіть спуститися на рівень нижче, в аматорський чемпіонат – я, як член ГО "Металург назавжди", проголосую за це двома руками. Вижити, навчитися заробляти собі на життя – а вже потім ставити перед командою високі задачі, аж до УПЛ і єврокубків. У всьому цивілізованому світі тільки так. Інші варіанти закінчуються так, як завершилися історії попереднього "Металурга" і "Говерли", "Металіста" і "Арсеналу", "Кривбасу" та донецького "Металургу". Досить серйозний список, аби ігнорувати його і хибність нинішньої футбольної системи.

А всім тим тисячам підписників хочеться побажати лише одного – ідіть і власними силами, власними грошима створюйте свій клуб. Бо інакше його створять інші люди – і не для вас, а для себе. Невже ж уже забули ганебний період "телефонного тренерства"? Позиція "Ім'ярек, дай грошей" рано чи пізно призводить до чогось подібного. Перевірено українською футбольною історією. Не наступайте на ті самі граблі удруге.