Вокаліст "Kozak System" Леньо: про нерозумного Селезньова, Донбас та ірландців

- Під час Євро-2012 ти був активним фанатом збірної України. Грали матч-зірок з поляками, ходив на ефіри ТБ і радіо. Зараз у футбольному плані ти не такий активний. Змінилося ставлення до футболу? 

- В мене з кожним роком змінюється відношення до футболу, бо чим старшим стаю, тим більше розумію, що азартні ігри не повинні існувати. Я згадую піфогероїстичну школу часів Піфагора. Він першим почав популяризувати гімнастику. Саме оздоровчу гімнастику. Він забороняв своїм учням будь-які види змагання між собою, навіть шахи. Але, зрозуміло, що одна людина не здатна втримати таку планку. І ці ігри стали частиною життя. Мені це не дуже подобається. Але футбол та інші види спорту завдяки медіа та іншим факторам є популярними, тому і говорити про них доведеться. Євро-2016 має велику цінність, в тому числі, і для впізнаваності нашої держави в світі. Будь-яка перемога українців у спорті, в культурі, Джамала, наприклад, для мене є дуже важливою. 

Щодо футболу, то мені цікавіші саме матчі збірної. Клубний футбол давно став бізнесом. У збірної України є етнічна складова, народна - складова нації. Бо збірна України складається з громадян України. Мене це радує.

- Зараз часто доводиться чути, що футбол і політика - одне ціле. І на Євро-2016 наша збірна має представляти націю, про це каже президент України, наприклад. А футболісти кажуть, що спорт поза політикою. Де правда?

- Зрозуміло, що чистого окремо взятого в світі не існує. Спорт переплітається з політикою. Якщо захочете, наприклад, побачити вплив політики, скажімо, на мистецтво, то спробуйте організувати виставку картин Гітлера в національному музеї Ізраілю. І ви зрозумієте, що це неможливо. При тому, що окремі картини Гітлера для когось є предметами мистецтва. Коли певні діячі кажуть, що вони поза політикою, що і в Росії, і в Україні є гарні люди, які проти війни - я це тлумачу як недостатній рівень свідомості чи еволюції людей, котрі так говорять. Це лицемірство, бо ви навряд чи знайдете людину, яка за війну. Ніхто ж не скаже, що я за війну і не визнає, що я цю війну почав і можу закінчити. Війни ідуть. Люди ніяк не можуть зрозуміти, що зазіхання на території, ресурси і на управління людьми - це проблема людства, яка є, була і буде. Все, що стосується національної безпеки, культури, мови та історії - пріоритетні речі, які кожен українець має для себе з'ясувати.

- А от у футболі багато гравців думають інакше. Що це робота і гра, патріотизму місця немає...

- Знаєш, я не дуже люблю дивитися гру певних клубів, бо в кожному із них грають, м'яко кажучи, не дуже адекватні громадяни України, яким наплювати на те, що йде війна і вони не допомагають ні словом, ні ділом. Збірна України для мене - останній форпост. Якщо він впаде, то буду дуже засмучений, бо хочеться відчувати радість за своїх співвітчизників.

- Як ти ставишся до футболістів, які під час війни поїхали грати на Росію? 

- Для мене людина, яка вибрала для себе не Україну, а Росію - її  просто не існує. Якщо людина каже, що я люблю Росію і обираю Росію - будь ласка, кожен має право на це. А от коли людина каже, що я - українець, грає за російський клуб, там заробляє і приїздить сюди, даючи зрозуміти, що, мовляв, чому б і ні - я ставлюся до цього негативно. Це маленькі, не розумні люди.

- Ну от цих "маленьких людей" викликали до збірної. Деякі, як Селезньов і Бутко, вже повернулися у "Шахтар". Зінченко поки там - як до виклику у збірну ставишся?

- Давати людям оцінки - справа не дуже вдячна. Кожен має визначитися із нас, Україна - це територія чи батьківщина. Між цими поняттями є велика різниця. Якщо для футболіста і Україна, і Росія є територіями для заробітку, то говорити з нею нема про що. Вона знаходиться на такому рівні розвитку, на якому це неможливо зрозуміти. Може, років через 10-ть, ця людина визнає свою неправоту. Якби я був тренером збірної України, патріотична складова в мене би грала важливу роль. І тих футболістів, для яких Україна і Росія є територіями заробітку, в збірну я би не брав. В Україні достатньо талановитих футболістів, які люблять країну, знають її історію і в інтерв'ю можуть бути оригінальними. Бо слухати інтерв'ю наших спортсменів особисто я не можу. Чого не скажеш про іноземців: Роналду, Бобана та ін.

Взагалі, збірникам України, які ще вчора хлопчиками тренувалися, а сьогодні потрапили у збірну, ставши знаменитими, хочу сказати, що період зірковості є не довгим. І вона заважає, навіть шкодить.

- Ви виступаєте у зоні АТО. Чи є місце для футболу серед бійців?

- Звичайно, бо футбол - це гра, яка дає можливість звільнитися від важких думок, поганих емоційних станів. Футбол на передовій - дуже потрібна справа. Хлопці бігають босоніж часто, бо там немає спеціального взуття для гри. У них, інколи, і військового взуття нема, не те що футбольного. Вони раді увазі будь-кого, хто туди приїздить. Незалежно від того, буде це поет з віршами, музикант чи добрі жінки з борщем і кашею. Це допомагає їм психологічно розуміти, що їхній подвиг не є непоміченим державою і людьми. Хлопцям потрібна увага і допомога.

- Від воїнів АТО доводилося чути, що участь України під час війни в Євро-2016 - це неправильно. Як ти думаєш?

- Я не маю права коментувати думку воїнів, бо вони є найголовнішою ланкою суспільства, яка дозволяє нації існувати. Якби не вони, не їхня сила волі, мужність і самовіддача, то, як мінімум я вже точно б сидів у ФСБ та тюрмі років на 20-ть за патріотизм. України б не існувало, а в Києві ходили би "зелені чоловічки".

Я розумію, чому вони так кажуть. Коли воїни приїздять у відпустку до того ж Києва, то бачать, що ми живемо з ними у різних вимірах. Для них та їхніх рідних, волонтерів, діячів культури, котрі їздять туди - війна є. А для інших людей її немає. Це створює когнітивний дисонанс. Тому вони так і реагують, бо Євро-2016, в будь-якому випадку є забавою.

Солдати хочуть, щоб цього не відбувалося, бо прагнуть до демонстарції суспільством єдності. Але загалом навряд чи можна відмінити Євро або не брати в ньому участь. Проблема пов'язана з тим, що наша влада не дала належної оцінки і офіційно в нас війни нема. У нас є АТО, яка стосується частини військових, хоча, насправді, це не так - в нас повноцінна війна. Якщо офіційно війна не визнана, то немає сенсу забороняти й офіційні акції.

- Де ви з "Kozak System" були в зоні АТО?

- Якщо я буду розповідати, то можу потрапити в неприємну ситуацію. Бо дехто, хто читатиме ці рядки, може сказати, що я хвалюся. Тому буду скромно казати. Ми відгукуємося на пропозиції небайдужих українців, одним із яких є писменник Сергій Жадан, котрий родом із Старобільська, і йому болить окупація Донбасу, бо то його батьківщина.

Він як митець, філософ і поет має набагато більше бажання повернути Донбас в Україну, шукаючи різні компроміси. Неодноразово ним організовувалися різні фестивалі в зоні АТО. Туди приїздило багато гуртів, наших друзів. Про це можна говорити довго. Головна теза - це все потрібно. Донбас не є до кінця українським. Туди потрібно приїздити адептам українськості, щоб власним прикладом залучати людей до української ідентичності. Як, наприклад, це зробив не так давно гурт "Океан Ельзи", давши концерт у Маріуполі. Така зброя є набагато сильнішою за "Гради", коли через мистецтво людей залучають до національного коріння. Тоді люди виростають більш-менш адекватними і нікому в голову не прийде вийти з плакатом "Путін введи війська".

- Ти ж граєш за ФК "Маестро". Давно не чула про вас, як справи в клубу?

- Ми з Фоззі, Сашком Положинським та Владом Сотніковим були у витоків "Маестро", бо цей клуб склався на фоні колишньої збірної музикантів. Коли ця збірна перестала існувати, тоді Влад Сотніков взяв нас і ми зробили клуб "Маестро". До нас долучилася величезна кількість музикантів та інших діячів, і ФК "Маестро" став потужною спортивною одиницею, яка часто концертує з благодійних цілей. Приємно, що вона продовжує існувати. Мені от рідко виходить брати участь у тренуваннях, які проходять на базі "Динамо" у Конча-Заспі, через брак часу.

- Чи поїдеш ти у Францію на Євро-2016?

- Ні, бо я не є настільки великим фанатом, щоб витрачати таку кількість часу на те, щоб покайфувати від футболу. Я відношуся до тих людей, які люблять працювати і займатися саморозвитком. Я краще в студії попрацюю і в нас буде багато концертів.

- За когось крім України будеш вболівати?

- Якщо, не дай Бог Україна вилетить, а збірна Польщі продовжить боротьбу, то буду за них вболівати. Взагалі, я буду підтримувати будь-яку збірну, держава якої до нас українців ставиться позитивно. Я є патріотом і будь-яка країна, яка підтримує нашу державу у війні з Росією - мені і збірна їхня подобатися буде.

- Україна гратиме з Німеччиною, Північною Ірландією і Польщею. Які шанси?

- Про ірландців можу сказати, що я був у цій країні і люди там ментально дуже подібні на українців. Навіть в тому, що вони вели свою боротьбу проти Англії. Шкода, що ці збірні в одній групі. Буду вболівати спочатку за Україну, потім за Польщу, а потім - за ірландців. А щодо того, які шанси і з ким буде важче - з Німеччиною, однозначно. Це дуже серйозна нація у всіх проявах. Це видно по їхніх здобутках у світовому масштабі від автомобілебудування та технологій, закінчуючи гуртом "Rammstain". У футбол вони грають, можливо, не настільки яскраво, як цього хочуть вболівальники, але вони неймовірно злагоджені і результативні.

- Притула написав, що можливі сутички між українцями і росіянами в місті Лілль. Україна там зіграє з Німеччиною, 12 червня, а вже 15-го там росіяни гратимуть зі словаками. Притула навіть просив олігархів і президентів клубів відправити туди потужних ультрас. Що скажеш з цього приводу?

- Сергій Притула, хоч і є моїм добрим знайомим, часто коментує речі, які не дуже його стосуються. Я звик коментувати речі, на які зможу повпливати. Коли не можеш вплинути, то навіщо коментувати, правда ж? Це і порадив би Сергію, бо часто читаю його блоги і бачу речі, які йому не варто озвучувати. Проте, то його справи.

Сутички між українцями і росіянами, очевидно, будуть. Про безпеку подумати варто. Але це справи організаторів чемпіонату. Нехай вони думають.

- Хто твій улюблений гравець збірної України?

- В мене такого немає. Я особисто знаю Сергія Реброва, бо він часто був консультантом клубу ФК "Маестро", підходив до нас, тренував, ми бігали із ним у футбол. Мене захоплюють футболісти, які мають культуру поведінки на полі, культуру гри і є інтелектуально розвинутими людьми. Я Реброва за це поважаю, знаю його шлях. Він був простим хлопчиком, грав у Англії і повернувся таким, скажемо так, європейцем. Це видно по манері його роботи в команді.

В мене немає улюбленого гравця. Мені б хотілося порадити нашим футболістам, щоб вони більше розвивалися, читали і ставали більш культурними людьми.

- Бійку Ярмоленка і Степаненка як прокоментуєш?

- Всі футболісти мають різні архетипи. Є такі, які в житті не сказали жодного кривого слова, а є інші, які в будь-якій ситуації розпускають кулаки. Це питання індивідуального розвитку, культури або її відсутності. Навіть Зідан бив головою Матерацці, який сказав йому досить неприємні слова. Футболісти - це публічні люди. На них дивиться велика кількість молоді. Для багатьох вони є кумирами, хтось наслідує їх поведінку. Через це я футбол загалом і не дуже люблю, бо він все більше стає агресивним. Люди забувають, для чого він створювався, а перетворився на

"рубілово".