Сектор
Сходив на перше в своєму житті кіно про футбол. Розказую про враження.
…а як би ви відреагували, якби на самому початку фільму про видатного українського тренера до вас з екрана заговорив – московитський коментатор? Та ще й ГеннадьСєргєіч Орлов! (Ті, хто в темі, зрозуміють, для інших – ну, уявіть собі російськомовного… Дерепосемененка чи щось таке.)
Але при цьому Орлов був одним із двох учасників фільму – весь фільм це мішка архівного відео і людей в кадрі, – які його не зіпсували. Я маю на увазі із тих, хто пройшлися по усьому фільму, бо Шовковський і Шевченко в принципі теж нормально сказали, але скільки їх там було.
А другий – це Артем Франков. От йому особлива подяка – бо інакше фільм би вийшов повне гівно. А так він гівно просто. Артем хоч трохи розбавляв потік балаболства ні про що якимись датами, конкретикою. А в цілому…
В цілому це фільм-емоція. І емоція фальшивенька, неякісна. Навіть похвалити як слід не зуміли, я вже не кажу про критику. Ще поки йшлося про Лобановського-гравця – хоч трохи було цікаво, далі уже дивився на те, “як ви ще зіпсуєте враження”.
Ніякого конкретики по фактажу. Ніяких цікавих локацій – хоча показали “Бернабеу”, де допитували про Лобана Карло Анчелотті. Сказав кілька банальних слів. Навіщо все це? Краще б проїхалися по стадіонах, де він виграв єврокубки, на Близький Схід заїхали б, показали, де він працював. Ні. Просто розмови в кадрі на тему “Лобановський крутий”, “Лобановський і я”.
Відвертої брехні не було, так, майже нічого не згадали про договірні матчі – хіба що в форматі “москвичі там шось бухтіли”. Про методику Зеленцова – три слова. Про конфлікт з Масловим, конфлікт-1976 – кілька хвилин.
Якийсь француз, здається, главред “Франс Футбол” ляпнув, що Лобановський унікальний тим, що тренував а) великий клуб, б) велику збірну. Мол, я таких більше не згадаю. Правда? І навіть Рінуса Міхелса, про якого згадувалося у фільмі? Ну-ну. Це, нагадаю, не хєр з посьолка Второмайський, а головний редактор футбольного видання.
Якщо ви не знаєте, хто такий Лобановський – з цього фільму ви дізнаєтеся тільки, що він був гравцем і тренером і виграв якісь кубки (які – не факт, що було сказано в фільмі, я вже не акцентував увагу на таких деталях). Навіть як і де помер – не дізнаєтеся. Показали тільки, що його саджали в швидку на стадіоні – і все. На цьому фільм закінчується. А про сам епізод – привітався з Тараном, заміну за 2 хвилини до кінця матчу готував, стало погано. Ну, і швидка. Все.
Понавтикували там кадрів із засідань партійних КПССівських, голодування студентів 1990-го. Ясно, хотіли типу епоху показати. Але люди взагалі-то прийшли подивитися про Лобановського, а не на Кремль і партз’їзди…
Єдиний плюс, який я знайшов – це архівне відео, з роздягалень, пресух, якихось інших напівзакулісних подій. Отакий от фільм. Я не буду вам казати “ідіть” там чи “не ідіть” – самі вирішуйте. Але моє враження таке – фільм повне лайно. Автори навіть той убогий формат, який вибрали, не змогли розкрити толком.
ДЖЕРЕЛО: vmylenko.com
