Коли з українських трибун зникне расизм, і чому це не файно

Андерсону Піко цього місяця просто "щастить" на "адекватні" прийоми на виїзних поєдинках. Спочатку його, м'яко кажучи, негостинно зустріли у Львові.

Тепер от в Києві на кубковому поєдинку з "Десною".

Все нібито печально, правда ж? Але у мене є дві хороші новини.

Перша – для тих, хто категорично проти подібних фанатських витребеньок. Не переживайте, скоро все це закінчиться.

Друга – для тих, хто вправлявся на трибунах "Арени Львів" та "Оболонь Арени" у зооімітаторстві. Не переживайте, скоро тих, хто викликає у вас такі емоції, не стане.

Так, всі ці расистські інциденти на трибунах зникнуть, бо не буде над ким глузувати. В українському футболі стає все менше легіонерів, і процес цей не зупиняється, а лише пришвидшується. Тому ця негативна тема зникне з українського футболу найприроднішим чином.

Ви спитаєте – яким боком тут фанати? В принципі, ніяким. Але. Є один цікавий момент. Ось вам відео після матчу все тих же "Карпат" і "Полтави".

Чули? А тепер дивіться, яка цікава історія виходить. Ці люди, яким "не по…й" на "Карпати" – це ж ті самі, хто на матчі з "Дніпром" імітував мавпячі звуки спеціально для Андерсона Піко. Звісно, мова не про конкретних персонажів, а про спільноту в цілому. Тобто. Спочатку фанати підставляють свій клуб під можливий штраф і навіть дискваліфікацію стадіону. (Ми зараз не будемо розбиратися ні в тонкощах регламенту, ні в рішучості нинішньої української футбольної влади. Є дуже простий і очевидний факт – расизм на трибунах мають карати. Все інше – уже деталі.) А потім вони ж розказують про те, як вони переживають за клуб. Вам не здається, що тут є певна нестиковочка?

А вона таки є. Я в передостанньому реченні попереднього абзацу спеціально припустився однієї логічної помилки – назвавши той об'єкт, за який переживають львівські зооімітатори, клубом. Це не так. Вони переживають за команду – а що буде з клубом, їм нецікаво. Саме тому вони можуть спокійно підставити КЛУБ під штраф – і розказувати, як вони переживають за КОМАНДУ. Для них це дві різні субстанції, які практично не перетинаються.

І не тільки для них. Мені не раз доводилося чути від динамівських фанатів, що ФК "Динамо" і Суркіс(и) – це різні речі. ("Кроти" в цьому плані висловлюються значно обережніше – можливо, розумніші, можливо, просто життя навчило тримати язика за зубами. Але такі закиди, мовляв, Ахметов то Ахметов, а "Шахтар" то зовсім інше – теж бувають.) Тут довго розводити теревені немає сенсу – доживемо до того моменту, коли Ігор Суркіс залишить клуб, і подивимося, що з ним станеться. А доживемо, повірте. І не на пенсії.

І до того стану речей, про який я говорив вище, теж доживемо. До ситуації, коли питання, яке ви можете почути у наступному відео, стане геть неактуальним.

І навіть протилежним – бо "нах…я мавпі Карпати" звучатиме як вирок. Ні, не "Карпатам", а всьому українському футболу. Я застав ще ті часи, коли темношкірі легіонери в нашому чемпіонаті тільки з'являлися. Наживо бачив на полі запорізького стадіона "Торпедо" Луїса Емерсона в футболці "Дніпра". Пам'ятаю реакцію трибун на його появу. І своє враження – що починається якась нова сторінка в історії нашого футболу, відкриваються нові горизонти…

А тепер вони потихеньку закриваються. І декого це цілком влаштовує. Що ж, значить, така вже планида надійшла. Будемо жити в новій (насправді вже добре підзабутій старій) реальності – де немає "мавп". От тільки з ким же тоді фанати будуть боротися? Не з президентами ж клубів – з ними не так весело, а може бути й навіть з неприємними наслідками…