Дорогоцінна сімка. Хто завойовував для України медалі на зимовій Олімпіаді

Саме про ці медальні олімпійські зимові історії ми сьогодні і пропонуємо згадати на Depo.Сектор. Таких випадків було всього сім за шість різних Олімпійських ігор, тим цінніші вони для вітчизняного спорту.

Валентина Цербе (1994 рік, біатлон, бронза)

Історична перша медаль для незалежної України була завойована Валентиною Цербе у біатлонній гонці на 7,5 км в Ліллехаммері. Ця медаль могла би бути і вищого ґатунку, адже все вирішувалося у неймовірно напруженій боротьбі на фініші. У підсумку Цербе прийшла на фінішну позначку третьою, поступившись лише 1,2 секунди Маріам Бедар з Канади і 0,1 секунди білорусці Світлані Парамигіній.

Після завершення активної спортивної кар'єри Цербе продовжила знаходитися близько до світу спорту – у місті Прилуки, де мешкає призерка Олімпіади, вона працювала очільником відділу молоді в міськраді, а з 2004 року і по цей день є віце-президентом дитячо-юнацької футбольної школи "Європа".

Оксана Баюл (1994 рік, фігурне катання, золото)

Те, що не вдалося зробити в Норвегії біатлоністці Цербе, зрештою зробила Оксана Баюл у фігурному катанні – здобула першу для України золоту медаль. Та історія була схожа на історію Попелюшки. Баюл було лише 16 років, вона взагалі не планувала спочатку їхати на Ігри в Ліллехаммер, розраховуючи гарно виступити через 4 роки в японському Нагано, але зрештою тренери вмовили дівчину відправитися в Норвегію, де Оксана приголомшила всіх своєю яскравою програмою на льоду. Випередивши за оцінками головних конкуренток із США, Баюл здобула омріяне золото і змусила організаторів змагань аж 40 хвилин шукати український прапор, аби підняти його на церемонії нагородження. От настільки не чекали від українки такого успіху в Норвегії!

Після олімпійського золота Оксана ненадовго втратила голову від слави і пережила декілька років "випробувань мідними трубами" в США, куди українку запросили виступати за контрактом. Поліція затримувала її за водіння у нетверезому стані, вона опинялась у центрі різноманітних скандалів і зрештою змушена була звернутися до професіоналів у боротьбі з алкогольною залежністю. На щастя, найгіршого вдалося уникнути – Баюл взяла себе в руки і повернулася у великий спорт, залишившись жити і працювати у Сполучених Штатах в якості тренера.

Проте про Україну колишня спортсменка не забуває. Оксана Баюл підтримує дитячий будинок "Тиква"-"Ор Самеах", який допомагає єврейським дітям Одеси. Також Баюл неодноразово висловлювала свою підтримку українському народу під час Революцїї гідності в 2013-2014 роках.

Олена Петрова (1998 рік, біатлон, срібло)

Японська Олімпіада могла завершитися для України повним провалом і "медальним голодом", але Олена Петрова врятувала ситуацію, здобувши срібло в індивідуальній гонці на 15 км. Поступившись лише болгарці Катерині Дафовській, українка завоювала медаль, якої країні як раз не вистачало для повного комплекту нагород в олімпійські історії незалежності.

Після завершення кар'єри Петрова не залишила біатлон, допомагаючи готувати нових спортсменок для країни. Також вона є головою Сумського обласного відділення НОК України.

Лілія Єфремова (2006 рік, біатлон, бронза)

Після "нульової" за медалями Олімпіади в Солт-Лейк-Сіті від українці небагато чекали і в Турині, але наші спортсмени змогли здобути аж дві нагороди. Одна з них – традиційно в біатлоні. Причому ту медаль наша країна отримала завдяки зусиллям уродженки Росії Лілії Єфремової, яка перед цим ще і за Білорусь виступала. В спринтерській гонці на 7,5 км Лілія програла лише 6,6 секунд представниці Франції Флоранс Баверель-Робер и 4,2 секунди шведці Анн-Карін Олафссон.

Після завершення активних виступів перебралася до Білорусі – на батьківщину свого чоловіка та тренера Костянтина Вайгіна. Там допомагає тренувати молодих спортсменів.

Олена Грушина і Руслан Гончаров (2006 рік, фігурне катання, бронза)

Ще одну медаль наші спортсмени завоювали у фігурному катанні, завдяки зусиллям досвідченої танцювальної пари Грушина – Гончаров.

Цікаво, що ця пара була не лише спортивною, але й сімейною, втім, наразі Олена та Руслан вже розлучені. Вони окремо один від одного виступають на різноманітних танцювальних льодових шоу, займаються з молодими фігуристами в США, а у Гончарова в кар'єрі був навіть досвід роботи очільником Академії фігурного катання в Броварах. Щоправда, наразі невідомо, чи має Руслан до неї якесь відношення.

Віта Семеренко (2014 рік, біатлон, срібло)

На Олімпійських іграх у Сочі нашу країни радували вже лише біатлоністки. У індивідуальній спринтерській гонці наша Віта Семеренко здобула бронзову нагороду, яка виявилася пізніше срібною, після того, як МОК дискваліфікував володарку срібла росіянку Ольгу Вілухіну через вживання допінгу.

Юлія Джима, Олена Підгрушна, Валентина Семеренко та Віта Семеренко (2014 рік, біатлон, золото)

А вже у командній естафеті наші дівчата здобули золоті медалі, і що особливо приємно – втерши носа на фініші конкуренткам з Росії. Тоді, у 2014 році, під час Революції гідності та перед початком сумних подій на Сході України та перемога дівчат і той золотий фініш були для нашої країни дуже важливими в емоційному плані.

Цікаво, що на всіх цих дівчат ми розраховуємо у зараз, чотири роки поспіль, як на головні медальні надії на Іграх у Пхьончхані. Сподіваємося, що Юля, Віта, Валя та Олена не підведуть, а разом з ними і Анастасія Меркушина з Іриною Варвинець, на яких ми також покладаємо великі надії.