Чому перемоги Варвинець на чемпіонаті Європи не повинні вводити в оману

На Depo.Сектор розмова про те, чому успіх Варвинець – гарна новина перед Олімпійськими Іграми в Пхьончхані, але при цьому не показник того, що від Ірини обов'язково треба чекати перемог в Кореї.

В першу чергу, треба порадіти за нашу спортсменку і за те, що вона зробила дуже важливу річ у психологічному плані – двома золотими та однією срібною медалями підняла собі настрій та бойовий дух перед Олімпіадою, куди Ірина їде в якості фактично запасної біатлоністки. Хоча і з великими шансами на те, щоб змінити цей статус після успіхів на першості Європи.

Втім, переоцінювати ці медалі Варвинець не потрібно ані любителям біатлону в Україні, ані тренерському штабу збірної, хоча певні корективи у роботу на Олімпіаді Урош Велепець та його помічники повинні зробити.

Чому потрібно стримано радіти золоту Варвинець в спринті і золоту нашої команди в змішаній естафеті? Головна причина – відсутність великої конкуренції і левової частки спортсменів на Євро, які вважаються елітою світового біатлону. Більше того – Україна одна з небагатьох, хто взагалі відправив до Ріднау біатлоністів та біатлоністок, які потім поїдуть змагатися в Південну Корею. Тому, висловлюючись термінологією з нашого футболу, українські біатлоністи були немов представники Прем'єр-ліги, які виграли у команд Першої ліги. Та ще і не без проблем.

Але, звісно, перемагати завжди приємно і певний позитивний ефект по відношенню до майбутньої Олімпіади змагання на біатлонному Євро все ж мають справити. По-перше, вже згаданий психологічний підйом для Варвинець та наших чоловіків. А по-друге – тренери жіночої збірної тепер мають сильно задуматися з приводу того, кого ставити на естафетну гонку в Кореї. Адже Варвинець зробила гучну заяву на свою користь.

Як саме? Довівши те, що вона вміє витискати максимум з ситуації, що склалася і користатися своїми шансами. Здавалося б, могла поїхати до Ріднау та просто потренуватися, адже місце в заявці на Олімпійські ігри у Ірини вже було в кишені, то ж сильно напружуватися сенсу не було. Проте Варвинець здобула два золота, нехай і не у змаганні з найсильнішими, і довела – на неї можна розраховувати і в більш серйозних стартах, а естафета – взагалі ідеально підходить для цієї стабільної дівчини. Адже в цій гонці головне не здивувати, а стабільно відпрацювати на своєму рівні. І коли вся команда так відпрацює – результат прийде обов'язково.

Наразі у тому, що стабільніше може відпрацювати естафету Варвинець, а не Олена Підгрушна – можна і потрібно сумніватися. І хочеться вірити, що таке питання стоїть і перед нашими тренерами, які не будуть "довіряти досвіду", а просто і банально довіряться тим, хто зараз в кращій формі. Звісно, ситуація може змінитися вже після перших індивідуальних гонках на ОІ-2018, і та же Підгрушна може в цих стартах довести, що вийшла на пік форми і має бігти естафету. Але якщо картина в лютому буде така ж, як і зараз, то Варвинець має отримати свій шанс. Хоча б тому, що цього сезону виграла більше за інших золотих нагород. Нехай і на турнірі, де конкуренція була в рази нижчою за ту, яка чекає на біатлоністів у Пхьончхані.