Чому стрибунка з жердиною Килипко розплакалась на Олімпіаді, і хто в цьому винен

Марина Килипко у підсумку посіла високе 5-е місце, показавши найкращий результат в історії нашої країни в цій дисципліні на Олімпіаді.

25-річна Марина взяла висоту 4,50 м, але вибула на планці 4,70 м – це її особистий рекорд і рекорд України, який Марина поставила в цьому році. 

Проте, феєричний виступ спортсменки затьмарило інтерв'ю, на якому на обличчі Марини Килипко з'явилися сльози.

Що трапилось. На включенні після змагань Марина не змогла стримати емоцій – розплакалася і емоційно прокоментувала свій виступ в Токіо.

"Підготовка пройшла добре. Думаю, всі бачили, що я готова стрибати мінімум 4,70 м. Я зробила все, що залежить від мене. Єдине, я вважаю, що повинен бути тренер, тому що це стрибки з жердиною. Я готова, судячи з чемпіонату України було видно.

Мене годували завтраками, що рішення приймемо потім. Буде засідання або ще щось. За сьогоднішній день я не почула відповіді, чому немає мого тренера. Добре, не тільки мені. Мені говорили: "Добре-добре, це не ми вирішуємо". Мені ніхто не дав відповіді. Просто виклали список, який я розуміла, що мені немає сенсу знову битися головою об стіну в котрий раз.

Хотілося показати хороший результат. Я задоволена тим, що я п'ята. Вважаю, що це дуже гарне місце в фіналі Олімпіади. Було б все по іншому, тому що тренер знає мене від А до Я, ми 15 років разом".

Відповідь ФЛАУ. Президент федерації легкої атлетики України Равіль Сафіуллін стверджує, що спортсменка до нього не зверталася.

"Не розумію, чому ось цю проблему я чую від вас, журналіста, а не від спортсменки, яка представляє мною очолювану федерацію. Я до сьогодні взагалі нічого не чув про це. Ось ви в Києві зараз перебуваєте, а я – в Токіо. Але ви ж додзвонилися до мене. Чому тоді вона мені не подзвонила, якщо у неї була проблема.

Людина в останній момент кваліфікувався і посіла у підсумку п'яте місце. Хіба це не успіх, бути п'ятим в світі? І після цього говорити про щось".

Висновок. Після даного інциденту потрібно в обов'язковому порядку провести внутрішнє розслідування, адже, цілком імовірно, що через халатність наших чиновників Україна недорахувалась медалі Олімпійських ігор. У цивілізованих країнах після такої заяви президент будь-якої Федерації подав би у відставку, але у нас традиційно все звалюють на найнижчу в ієрархії ланку. Так вийшло, що Равіль Сафіуллін усе списав на емоції Марини Килипко, умивши руки від скандальної ситуації.

Цікаво, що це вже не перший випадок зі скаргами спортсменів на чиновників та профільні федерації. Раніше український бадмінтоніст Артем Почтарьов зізнався, що рівень реабілітації в українських реаліях – суцільний жах. На щось схоже натякав й олімпійський чемпіон Жан Беленюк, який, до речі, є першим заступником голови Комітету з питань молоді і спорту. Якщо вже він не може натиснути на відповідні важелі впливу, то сподіватись у найближчі роки на якийсь прогрес у цьому напрямку, не варто.

Потрібно зрозуміти, що успіхи на великих турнірах приходять не просто так, а завдяки достатньому фінансуванню та безмежній самовіддачі наших спортсменів. На жаль, в сьогоднішніх реаліях українським олімпійцям варто покладатися лише на власні сили.