"Царський" зашквар: За що форварда Селезньова вигнали з "Колоса"

Вечірній недільний інсайд від телевізійного журналіста Ігоря Бурбаса мав ефект бомби для вболівальників.

Селезньов більше не в Колосі. Грубе порушення режиму. Після витівки форварда тренер Костишин поставив питання ребром. Як наслідок - гравця відрахували з команди. Він вже на шляху до Києва.

— Igor Burbas (@iburbas) January 31, 2021

Ті, хто стежить за українським футболом, у переважній більшості сприйняли таку інформацію сміхом, жартами та таким собі злорадством. Євген Селезньов давно далеко не однозначний персонаж. Його зухвалі та занадто самовпевнені висловлювання багато кого дратують. А фраза 2016-го року про те, що поїхав грати в російську "Кубань" для того, щоби годувати сім’ю, давно стала мемом. Звідси й одне з його прізвиськ – "Годувальник".

Але є в нього ще одне прізвисько – "Цар". Аби підвищити свій статус і ввійти в історію, Селезньов і повернувся в доволі поважному за футбольними мірками віці в український чемпіонат. Принаймні це він постійно стверджував: його мрія – звання найкращого бомбардира в історії УПЛ. Поки що зі 123-ма голами рекорд утримує колишній "динамівець" Максим Шацьких, у форварда "Колоса" (тепер уже, мабуть, колишнього, якщо нічого не повернуть назад) 116 влучних ударів у ворота суперників.

У першому колі УПЛ 35-річний футболіст забив 5 голів (усі з пенальті, що теж породило кпини у вболівальницьких колах) і зробив 1 асист у 10-ти матчах. Та найбільше запам’ятався епізод із матчу Ліги Європи проти хорватської "Рієки" (0:2 – у додатковий час), коли Євген на останніх хвилинах основного часу не влучив фактично у порожні ворота і таким чином не вивів ковалівський клуб у наступний раунд турніру.

Його гру в першій частині сезону головний тренер "Колоса" Руслан Костишин охарактеризував 50 на 50. "Я не пройшов повноцінний збір, коли приєднався до команди, тому плавав у чемпіонаті, – зазначив сам Селезньов. – Зараз пройду повноцінний збір, і все буде гаразд. Доводиться "вмирати" на тренуваннях, а що робити? Від мене вимагають голів, але я не звертаю на це увагу. Головне – фізична форма, а рахунок – без різниці. Краще я буду програвати тут, на зборах, але перемагати в чемпіонаті. "Хто грає в лютому – не грає в березні"  – є така приказка. Головне – зараз набігатися, щоб бути готовим".

Схоже, набігався… А яким же пророчим виявився недавній жарт Євгена про гіпотетичну зустріч із давнім другом, новоспеченим футболістом "Миная" Артемом Мілевським на зборі в Туреччині: "Завтра кент приїжджає. Давно не бачилися. Якщо побачимося, то Україна втратить ще двох футболістів (гучний сміх)… Ні-ні, ми змінилися. Дуже хочу його побачити, скучили один за одним. У Києві не бачилися, він сильно правильний став, як і я…"

У той же час про свої постійні пиятики під час футбольної кар’єри Селезньов доволі відверто розповів в інтерв’ю телепрограмі "Футбольний Формат": "Багато помилок в житті наробив, різне було. Скільки саме випив? Люди стільки борщу не з'їли. Це дуже погано, я не хвалюся цим. Але це в молодості – дурість. Я пройшов через це все, але не хочу, щоби допускали інші такі помилки. Ніхто ж не каже не випивати. Келих вина чи пива можна. І я собі можу дозволити, але треба берегти себе. Якщо тобі дозволяє здоров'я, то хоч на голові стій. Якщо це не заважає".

"30 років своїх 5 днів відзначав, – продовжив алкоспогади 35-річний футболіст. – Це в "Дніпрі" було. Я тоді ще на матч вийшов, ми виграли 4:2, але думав, що у мене печінка відвалиться. З "Чорноморцем" грали, здається. Я не забив, віддав пас Калінічу. Куди там забивати? У мене до воріт добігти завдання було. Це жарт, звичайно. Але після першого тайму ми програвали 0:2. Це останні загули з тих серйозних".

Та все ж, як з’ясувалося, це був не останній загул Євгена Селезньова. Однак саме найсвіжіше "порушення режиму" може ознаменувати кінець ігрової кар’єри загалом колись вправного українського форварда, який найкращі роки провів у "Дніпрі", непогано грав за "Шахтар", за національну збірну України свого часу забивав голи. У загаданій вище "годувальній" "Кубані" в нього нічого не вийшло, потім поневірявся турецькими футбольним клубами, побував у статусній іспанській "Малазі" в Сегунді. А тепер – ось таке повернення в Україну, в "Колос".

Звичайно, і в такій ситуації ще можна щось змінити та розпочати енну спробу. Тим паче, що начебто є домовленість між Селезньовим і президентом "Руху" Григорієм Козловським, що кар’єру Євген завершить у львівському клубі. Але зараз у контексті свіжого "порушення режиму" це мало ймовірно. Львів’яни вміють грамотно відфутболювати, як ось недавно Мілевського, який у підсумку перебрався на Закарпаття в "Минай". А цікаво, в Артема там усе гаразд?..