Три сценарії для Суркіса: Як "Динамо" повернути повагу футбольного світу

Очікування все ще численної армії "динамівських" уболівальників затягнулися. Кожних півроку вони чекають якогось прориву, а виходить ледь не навпаки. Останнє чемпіонство тоді команди Сергія Реброва датується ще 2016-им роком, і щось підказує, що 2020-го нічого не зміниться, і тріумф в українському футбольному чемпіонаті матиме помаранчево-чорний відтінок.

Окрім локальних успіхів (та й ті трапляються все рідше) на кшталт одиночних псувань нервів "Шахтарю", більше особливої втіхи гра та результати "Динамо" не приносять. Цієї осені ще й ганебно вилетіли з Ліги Європи, поступившись у груповому етапі – хто би міг подумати ще декілька років тому? – шведському "Мальме" та данському "Копенгагену".

Навколо "Динамо" знову розпочала роїтися велика кількість чуток – про тренерську відставку, кадрові та трансферні пертурбації тощо. Здебільшого, до правди вони не мають жодної дотичності. Але сам інтерес до столичного клубу свідчить про те, що пацієнта все ж дуже хочуть бачити живим.

То що ж робити президенту "Динамо" Ігорю Суркісу, щоби "оживити пацієнта" та повернути футбольній публіці той клуб, який принаймні не змушував червоніти? Насправді сценарії розвитку подій, якщо аналізувати зовні, дуже прості. Хоча якщо копнути глибше – все це виглядає дуже складно...

Сценарій перший, найімовірніший. Усе залишити так, як є, дозволити Олексію Михайличенку й надалі виконувати роль головного тренера. Або, в крайньому випадку, замінити його на інше "динамівське серце". Кепкуючи з київського клубу, один з українських сайтів помістив опитування, де серед наступників нинішнього наставника – Леонід Буряк, Йожеф Сабо та інші ветерани-"динамівці" в тому ж роді. Таке сьогодні "Динамо – дозволяє із себе сміятися на рівному місці...

Цей сценарій – доволі нудний і, як показує практика, архаїчний і непродуктивний. Проте якщо вперто гнути свою лінію, то, можливо, десь колись щось і виходитиме, та все ж на системний прогрес годі сподіватися. Бо ж – "нове життя нового прагне слова". Футбольні реалії постійно змінюються, і якось бажано за цим встигати.

Сценарій другий, можливий, але малоймовірний. Ігор Суркіс під впливом якихось обставин чи за нашіптуваннями радників таки наступить на горло своїй пісні та запросить тренера не з системи "Динамо". Бажано іноземного (хоча не обов’язково). Якщо це зробити цієї зими, то до початку наступного сезону можна сконструювати вже новий механізм. Чи працюватиме він гладко – інше питання. Однак за всього лиш спробу тортурам не піддають. Та й чимало вболівальників такий крок сприймуть позитивно.

Сценарій третій, фантастичний. Президент "Динамо" (разом зі старшим братом-депутатом) дослухається до активної частини фанатів, які надіслали їм з трибун недвозначний меседж під час останнього офіційного матчу року в Чернігові.

Але хто вірить у реальну можливість того, що просять ультрас?..

... А взагалі – ситуація з "Динамо" й Ігорем Суркісом нагадує несмішний анекдот: праворуч підеш – коня втратиш, ліворуч підеш – життя втратиш, прямо підеш – об камінь пикою вдаришся. Складно сказати, що там із конем чи життям, проте чомусь видається, що за теперішнього стану речей є величезні шанси ще неодноразово пикою вдаритися....