Чому Тимощуку з Пітера плювати на український планктон

Що для Вас, вболівальників футболу, значить Анатолій Тимощук? Якісний опорник, український футболіст, який виграв Кубок УЄФА із пітерським "Зенітом" ще до війни, коли в нас був мир і дружба з фанатами цього клубу, Лігу чемпіонів з "Баварією" (хоч і з лавки), український збірник з характером? Чи звичайнісінький, пафосний пройдисвіт, який бігав з кубком Ліги чемпіонів, після фінального свистка , немов доклав зусиль для перемоги над "Боруссією" (2:1) більше за Рібері чи Роббена? Ні, як можна. Він же з початком війни на Донбасі, виступаючи за "Зеніт", ходив у госпіталь до українських вояків. Патріот - 100%. І плювати, що він поїхав на Євро-2016 у складі збірної по блату, і так само вийшов на заміну на 90+2 хвилині замість форварда Зозулі, коли збірна програвала полякам 0:1. Винен тут не він - Фоменко, цей "фізрук".

Соцмережі сьогодні заповнені Тимощуком. Толік, хлопець з Луцька, який прийшов до успіху, на третій рік війни, після завершення футбольної кар'єри та отримання PRO-диплому в Україні, осів на Росії та став помічником Луческу в "Зеніті". Багато людей пишуть пости моралі, звинувачують Толіка у пристосуванстві, відсутності патріотизму. Кажуть, що його репутація в Україні померла. Але що таке репутація в країні, за збірну якої Тимощук провів 144 матчі? Взагалі, репутація - це певна думка про людину або групу людей, яка закріплена в суспільстві. І вона тут, в нашій державі - це справа для низів. Верхам на неї плювати. Тим більше, що сьогодні свою репутацію можна суттєво покращити, приїхавши у шпиталь до військових, зачитавши вірш Шевченка, перейшовши на українську мову, зробити на голові чуба, цілуючи прапор, банально вигадавши щось на радість патріотикам, у яких пам'ять як в інфузорії туфельки.

Верхи нашої держави роблять такі речі, що їхня репутація в народі виключно негативна. Але в своєму середовищі вони відчувають себе досить гідно, один одного поважають чи банально цілуються в зуби. Більше того, дуже часто репутацію в Україні формують якраз люди із замазаною долею у різні негативні речі. Тому в нас і поважають поголівно пройдисвітів.

Ви скажете, до чого тут Тимощук? Все, насправді, дуже просто. Хоч футбол і є народною грою, проте у касті футбольних людей ситуація така сама, як і у владі. Це окремий світ зі своїми поголівно замазаними у щось людьми. Ледь не кожен тренер та гравець замазані в "договірняках", проте деякі займають ключові посади. І їх поважають навіть в народі, бо у них гідний імідж у ЗМІ.

Колись вже була історія з переходом Євгена Селезньова в російську "Кубань". Пошуміли тоді ЗМІ, пообурювалися люди. Потім Селя спокійно приїхав у "Шахтар", а фани цього клубу його радісно вітали. Тепер Селезньов грає у Туреччині і знову їде в збірну. Те саме буде з Тимощуком, якому плювати на думку українського планктону. Верхи футбольної касти його любитимуть. За старі заслуги. Інші кричатимуть, що футбол поза політикою. Люди, що мають мозок, більше ніколи і руку не потиснуть йому. Цікаво лише, що робитимуть ЗМІ і той окремий вид журналістів, який тривалий час робив з Толіка "героя нації" не дивлячись трошки глибше, на його сутність. Мабуть, ці ЗМІ закриють рота і сидітимуть тихо.

За що звинувачувати Тимощука, скажуть деякі, якщо в нас навіть дипломатичні відносини з Росією не розірвані, торгуємо, літаємо туди і так далі. І в певній мірі цей аргумент матиме якусь вагу, проте по відношенню до Толіка він не може нічого змінити. Оскільки, співставивши кілька ситуацій, можна зрозумітив се про людські якості цього футболіста. Достатньо лише згадати фото з військовими в шпиталі, поїздку на Євро і підсумковий "Зеніт".

Більше нічого не потрібно коментувати. Варто лише зробити висновок кожному українцю сьогодні. А він простий: "Не будь, як Толя".