Як "Динамо" побоялося скористатися кадровою катастрофою "Ман Сіті"

Не можна радіти чужому горю, але в матчі між "Манчестер Сіті" та київським "Динамо" вболівальники українського клубу мали всі підстави для того, щоб наплювати на це неписане правило. Тому що вже в першій половині стартової 45-хвилинки суперник через травми змушений був змінити одразу двох центральних захисників – капітана Венсана Компані і його напарника Ніколаса Отаменді. І такий розвиток подій, звісно, не міг не позначитися на грі і настрої англійського колективу.

Купа пауз у матчі і кадрова катастрофа команди Пеллегріні змусила її гравців нервувати. У "Сіті" нічого не клеїлося в атаці, а епізод, коли Яя Туре і Джо Харт на рівному місці влаштували сварку через непорозуміння, натякав також і на не найкращий моральний стан "Сіті". І ось тут би скористатися усіма цими обставинами "Динамо", але нажаль кияни зіграли аж занадто обережно.

Так, гості в першому таймі більше володіли м'ячем (53% на 47%), так, впевнено грали у обороні, так, виглядали солідно і майже не нервували. Але ж, шановні, все це було б пречудово за загального рахунку на користь команди Реброва, а коли цей рахунок 1:3, то від всієї цієї впевненості на власній половині поля користі стільки ж, як і від кволого удару Теодорчика по воротах Джо Харта. Єдиного удару в першому таймі, що неприпустимо за вже згаданих вище обставин. Можна і треба було грати сміливіше, а вже про більшу кількість пострілів по чужим воротам і говорити немає чого. Нехай це були б удари, не підкріплені логікою і ті, що здаються безперспективними, але вони повинні були наноситися. Особливо, якщо згадати, що саме один із таких ударів приніс у Києві успіх "Динамо".

Втім, критикуючи українську команду за сором'язливу поведінку в атаці, варто згадати і про поважні пояснення такої гри, що лежать у кадровій площині. Перше пояснення – дуже невпевнена гра Велозу. Португалець не тільки більше інших "обрізався" при атаках суперника, але й, що важливіше, зовсім не забезпечував зв'язок між обороною і нападом команди. Друге пояснення – гра Теодорчика. Старання поляка – це дуже добре, але Лукаш в останній час нічим не підкріплює своє старання, і ближче до кінця тайму на Теодорчика навіть партнери перестали дивитися, адже всі намагання знайти поляка передачею завершувалися нічим. Якщо опікуни і дозволяли форварду киян прийняти м'яч, то далі він розпоряджався ним максимально бездарно.

Ребров вже у перерві вирішив прибрати з поля одного з антигероїв першого тайму. Теодорчика змінив парагваєць Дерліс Гонсалес, причому ця зміна потягнула за собою і велике тактичне переміщення у схемі "Динамо". Андрій Ярмоленко перемістився на позицію чистого нападника, а його місце на правому фланзі зайняв саме Дерліс. Такі рішення могли б принести результати лише в теорії, адже на практиці у Ярмоленка було вже дуже мало практики гри на вістрі, і навіть проти експериментальної пари центральних захисників суперника Андрій не почував себе комфортно, постійно повертаючись "глибше" по схемі, тоді як попереду залишалася порожнеча.

А тут ще й суперник у перерві трошки прийшов до тями і періодично погрожував покарати "Динамо" на контратаках. В одній з таких Навас розстріляв стійку воріт Шовковського, натякнувши гостям Манчестера на те, що назад оглядатися їм також періодично треба. "Динамівці" натяк зрозуміли і в подальшому вже не мчалися вперед стрімголов.

З кожною новою зіграною хвилиною посилювалося враження, що обидві команди влаштовує нульова нічия. І лише два моменти у кінцівці, коли Сидорчук і Яковенко могли стати героями матчу, принісши киянам перемогу, стали виключеннями з правила. Але Джо Харт не дозволив Сергію відзначити своє повернення після травми пам'ятним голом на стадіоні "Етіхад", а потім і Олександру показав, що забивати таким воротарям треба ще вміти.

Нульова нічия може вважатися гідним результатом для команди Реброва. Статистика теж "вважає", що "Динамо" зіграло у Англії краще за господарів: перевага у володінні м'ячем (54% на 46%), перевага у кількості передач (562 на 464) та у їх точності (85% проти 83%), перевага за виграними верховими єдиноборствами (16:4) і за ударами в площину воріт (4:1) – в усьому цьому кияни були кращими за іменитого опонента. Але результат першого матчу все перекреслює. І, як у першому матчі, сьогодні до киян постає те ж саме питання – чому в першому таймі у команди виходить менше, ніж після перерви?

На це запитання, та на багато інших, зокрема, про те, коли в команді з'явиться класний ударний форвард, Сергію Реброву треба буде відповідати вже у наступному єврокубковому сезоні. А цей вже офіційно закінчено. Хоча не закінчено сезон у внутрішній першості. Вже у неділю матч проти "Зорі", який треба вигравати будь-якою ціною, аби влітку не перейматися через кваліфікаційні матчі ЛЧ. "Зоря" – не "Ман Сіті", але з нею може бути важче, ніж у другому матчі проти англійців.