Як Україні не програти Німеччині

Хтось каже, що підопічним Фоменка у цьому поєдинку достатньо буде не програти з великим рахунком і показати хоч якусь гру, але ми наполягаємо на іншому – Україна має шанси не програти, хоча для цього треба буде виконати ряд важливих умов.

Якісна тренерська робота

Якщо Михайло Фоменко і його штаб проаналізують останні кадрові втрати Бундестім а також варіанти можливого стартового складу суперника, то обов'язково знайдуть декілька слабких позицій у складі німців. Головні з них – у захисті команди Йоахіма Льова, який і так не виглядав зразком надійності, а після новин про виліт Рюдігера та дуже ймовірний пропуск матчу Хуммельсом вибір у тренера став ще меншим. Цією обставиною треба користуватися обов'язково. Проблеми грізного суперника у захисті – дуже гучний сигнал до більш активних дій українців в атаці. Так, будемо розкриватися і пропускати голи, але якщо компенсуємо це високою реалізацією своїх моментів, точно отримаємо якусь вигоду – якщо не в набраних очках, то хоча б у забитих голах у ворота чемпіонів світу і підвищеній самооцінці гравців. Михайле Івановичу, давайте без автобусів, будь ласка!

Ідеальна гра на стандартах

Футболістам збірної України треба використати всі напрацьовані на зборах хитрі варіанти розіграшу стандартних положень у чужих воріт, при цьому не забувати і про впевнену гру у власних. Знайти баланс у цих двох якостях, адже стандарти – один з важливих факторів у сучасному футболі, з них, як-то кажуть, може отримати свій шанс будь-яка команда, особливо, якщо часто виконуватиме.

Ті ж німці, до речі, у одному з останніх товариських матчів проти Словаччини два з трьох голів пропустили після розіграшу кутових, і хоча тоді за Бундестім грало багато молоді, що навіть у заявку на Євро-2016 не потрапила, тенденція все одно може зберегтися – не такі вже ці німці й безгрішні, а от нам би варто було досягти максимально можливого на даному етапі рівня концентрації і уникнути необов'язкових помилок.

Не боятися довіряти новим обличчям

Михайло Фоменко – тренер-консерватор, але в такому підході до роботи є один величезний мінус – суперники можуть гарно підготуватися до гри проти команди, чий наставник керується одними й тими ж методами і поглядами на кадрову складову. Тому Михайлу Івановичу у грі проти чемпіона світу сам Бог велів ризикнути і спробувати підготувати для колеги Льова декілька сюрпризів. Чого боятися? Після поразки ніхто не буде сильно критикувати – все-таки програли дуже сильному супернику, але якщо вирвемо нічию, можна буде ще довго насолоджуватися результатами своїх хитрих рішень.

Чим (точніше "ким") можна здивувати німців, в першу чергу? Хоча б появою зліва у обороні Богдана Бутка замість Шевчука, у якого може банально не вистачити сил на повний матч з таким крутим опонентом. А якщо взагалі вже ризикувати по-великому, то можна і від ідеї з трьома центральними хавбеками, орієнтованими на оборону, відмовитись. Замість висунутого вперед опорника можна поставити когось більш атакуючого. Чому б не Коваленка? І тоді шансів сильніше натиснути на проблемний захист німців буде більше.

Провести профілактичні бесіди з "групою ризику" команди

Так, у складі нашої збірної є декілька гравців, які вміють створити проблеми команді на рівному місці шляхом отримання безглуздих карток – як жовтих, так і червоних. Це і Хачеріді з Гармашем, і Федецький в останній час, і Зозуля. Хлопцям треба доступно пояснити, що грати серцем за країну – це, звичайно прекрасно і правильно, але у комплекті з цим повинна бути ще і "гра головою", причому не тільки в плані підставляння цієї частини тіла під верхові м'ячі.

Звичайно, дуже добре, що нашу гру проти Бундестім буде обслуговувати англійський рефері – люди з Альбіону дають боротися, але навіть англійці не потерплять базікання з собою, розпускання рук і необдуманих підкатів ззаду. Отже всім нашим любителям вийти на поле з палаючими очима варто дещо заспокоїтися і не плутати бойове налаштування з фанатичною дурістю. Краще догравати матч проти чемпіонів світу у рівних складах.