Чому поразка від Німеччини не трагедія для України

Перед грою проти чемпіонів світу у більшості вболівальників збірної України вистачало сумнівів щодо позитивного результату, але ще більше людей сумнівалися у тому, що наша команда зможе продемонструвати гідну гру. Мовляв, як завжди спробуємо відбитися всією командою, зрештою пропустимо, і дай Боже, щоб хоча б два-три, а не більше.

Але вже при погляді на стартовий склад у скептиків зародилася надія на краще – поява на полі Віктора Коваленка натякала на те, що Фоменко і його штаб твердо вирішили зіграти проти німців у яскравий атакуючий футбол, а сама гра України лише підтвердила здогадки. В деякі моменти першого тайму просто не вірилося у те, що відбувається на полі. Хлопці в жовтих футболках іноді просто втискали чемпіонів світу в їх штрафний майданчик, Нойер крутився немов білка у колесі, а коли і Мануель був безсилим, на поміч Бундестім приходило диво. Як в ситуації з виносом м'яча Боатенгом з самої лінії воріт.

І тим гірші відчуття від побаченої гри нашої команди на фоні рахунку – поки українські футболісти втрачали нагоду за нагодою, німці використали свій шанс завдяки вміло розіграному стандарту. Наша вічна проблема – стандартні положення, знову спрацювала. І хоча в гольовому епізоді варто віддати належне і ювелірному виконанню подачі від маестро Тоні Крооса, все ж таки і захисники, що опікали Мустафі, могли б відпрацювати надійніше. Дрібниць у грі проти такого суперника бути не може, а наші хлопці недогледіли за суперниками саме на дещицю.

В другому таймі вже не було феєрії біля воріт Нойера, але і німці не отримали місця біля керма цієї гри. Більше того – в деяких моментах навіть спеціально трошки заспокоювали гру і вбивали час. Проговоріть цю фразу ще раз – чемпіони світу грали на утримання в матчі проти збірної України! Цим можна було пишатися, і лише рахунок на табло не давав приводу для повного щастя.

Чого не вистачило збірній? Після такої гри менше за все хочеться когось критикувати, але все ж претенденти на критику є. Це і Ярмоленко, який відіграв не так, як міг би і на фоні партнера по іншому флангу – Коноплянки, виглядав не так впевнено. Це і наші форварди – Зозуля та Селезньов. Особливо Роман. В перші 45 хвилин, коли м'яч так часто літав біля воротарського майданчика німців, нам так необхідний був форвард, який скористається цією ситуацією, але ніхто так і не опинився у потрібному місці і у потрібний час, а Зозуля, як показала статистика, в сумі зробив лише 10 торкань м'яча. З ностальгією можна було дивитися на лавку запасних збірної, де сидів і нервував Андрій Шевченко – він би не завадив на полі…

Втім, як вже було написано вище, хочеться, в першу чергу, роздавати компліменти після такої гри, хоч і програної. Якщо так само зіграємо проти Північної Ірландії та Польщі, в плей-офф точно потрапимо. Але для цього потрібно, щоб хлопці не вважали цих двох суперників гіршими за чемпіонів світу і налаштувалися на них так само.