Як Усик зробив все, щоб його знову полюбила Україна

За останній рік Олександр Усик для багатьох патріотично налаштованих українців перетворився зі спортивного символу у людину, за яку не дуже хочеться вболівати через дивні вчинки і висловлювання поза рингом. Підтримуючи візуальний імідж "боксера-козака з чубом" і одягаючи вишиванку, Усик, тим не менше, дозволяв собі достатньо дивні висловлювання як для патріота – про єдиний слов'янський народ українців та росіян, про те, що "Крим – це Крим", а не Україна. Було і багато вчинків, які змушували відвернутися від боксера – відкриття боксерського турніру в Криму разом з головним сепаратистом півострова Аксьоновим, вітання з 9-м травня у інстаграмі з використанням георгіївської стрічки, якесь фанатичне захоплення православною культурою. Словом, ставлення до Усика різко погіршилося і, читаючи вчорашні соцмережі, неодноразово доводилося стикатися з любителями боксу, які збиралися вболівати проти українця в бою проти поляка Гловацькі.

Але сам бій і те, що оточувало поєдинок, знову додали Усику балів у скарбничку під назвою "боксер-патріот". І справа не тільки у власне перемозі, яка повернула Олександру прихильність "глоріхантерів" – людей, які люблять вболівати за успішних спортсменів, але і у подробицях цієї перемоги, у декораціях та обставинах.

Вже після виходу на ринг Усик заробив собі немало симпатій, вирішивши з'явитися на полі битви під пісню Кузьми Скрябіна "Сам собі країна". Віддамо належне автору цієї ідеї. Можливо, це не найкраща пісня для боксу і налаштування на бій (у поляка вже точно "жорсткіше" був трек), але українці явно оцінили музичний вибір Усика, бо Скрябін досі залишається на особливому місці у серцях багатьох мільйонів громадян держави, та і композиція ця – одна з кращих. Хоча у відношенні до Усика може трактуватися двояко, але то вже трошки інша історія.

Не могли не помітити шанувальники боксу і ще одну важливу деталь – на вбранні Усика і членів його команди були зображені контури України і там Крим був у складі держави, хоча не так давно боксер не зміг визнати на своїй прес-конференції те, що Крим – це Україна. Зараз вже визнав? Значить, отримує ще один "плюсик".

Ну, а потім був сам бій і перемога, але найголовніше те, як вона була здобута, у якій атмосфері. Більшість публіки люто ненавиділа Усика і кожного разу намагалася психологічно тиснути на боксера. Але Олександр витримав цей тиск і зрештою впевнено переміг. Такі історії народу подобаються, такі герої, що виграють на фоні свисту і "середніх пальців" з трибун – завжди були популярні. То ж Усик вночі знову отримав назад багатьох зі своїх шанувальників, яких втратив протягом останнього року.

І тепер постає питання – що буде далі? Чи буде Усик дотримуватися "патріотичної лінії"? Чи знову викладатиме в інстаграмі георгіївські стрічки та поздоровлення з радянськими святами? Олександр має зрозуміти, що мало бути щирим українцем лише на рингу. І що навіть проводячи багато часу в Криму, не обов’язково зустрічатися там з окупантами і базікати з ними на різноманітних заходах. Зрештою, Усику взагалі краще не виставляти на публіку своє особисте життя і власні погляди на політику, якщо вони такі спірні і призводять до скандальних ситуацій. І тоді його будуть оцінювати лише як спортсмена, що, варто зізнатися, робити набагато приємніше, ніж говорити про його громадянську позицію та ідейні переконання.