Чому Україні треба сказати "ні" російському етапу Кубка світу з біатлону

Американці та чехи висловили свою позицію щодо проведення біатлонного етапу Кубка світу на Росії максимально чітко – світовий біатлон не має права довіряти проведення таких важливих стартів країні, яка "потопає в допінгу". І якщо в IBU (міжнародний союз біатлоністів) вважають, що ще разок росіяни можуть потішитися від організації етапу Кубка світу, а вже потім у них цей етап відберуть, то в Чехії та США вважають такі поблажки неприпустимими, тому і бойкотуватимуть етап в Тюмені.

На фоні такої позиції двох країн мовчання українських "біатлонних мужів" дивує. Більше того – декілька місяців тому очільник української федерації Володимир Бринзак натякав на те, що українці братимуть участь в змаганнях на Росії, бо "спорт поза політикою", а днями російська преса розповіла про те, що їх журналістам вдалося поспілкуватися з представницями нашої збірної в Південній Кореї, і ті запевнили, що хочуть їхати в Тюмень. Не називаючи прізвищ тих, хто заявив це. І ось це дуже дивно.

Чому чехи та американці знайшли в собі сміливість продемонструвати свою антиросійську позицію та незгоду з надто м'якими методами боротьби з російським "допінгожерством", а українці, чия держава перебуває в стані війни з росіянами, в кращому випадку, мовчать, а в гіршому – заявляють, що їхати на Росію треба? Чи це не дивно?

Головний аргумент для українських чиновників та біатлоністів, з яким вони доводять необхідність їхати на Росію – це можлива втрата залікових очок та як підсумок – можливе зниження квоти українців у Кубку світу на наступний сезон. Але постає зустрічне питання. А чи потрібна нам така велика квота, враховуючи дуже слабкі виступи на останній Олімпіаді і скандали в українські команді?

Може варто витягнути наших спортсменів зі штучних умов, створених для них українськими спортивними чиновниками, немов для якихось "обраних"? Нехай доводять своє право на виступ в Кубку світу в більш конкурентній боротьбі і в менш комфортних умовах. Бо Пхьончхан продемонстрував, що біатлон України отримав занадто багато преференцій. В тому числі і фінансових.

До того ж, ті самі чехи також ризикують своїми квотами, пропускаючи етап в Тюмені, але їх очільник біатлону при цьому чітко і ясно говорить: "Наші переконання та принципи важливіші за турнірні очки та квоти". А що говорять наші чиновники, тренери та спортсмени? В кращому випадку – нічого. В гіршому – речі, не пов'язані з поняттями патріотизму та чіткої позиції.

Українські біатлонні чиновники, немов флюгери, чекають, коли інші визначаться, коли з'явиться більшість, до якої можна буде приєднатися. Хоча насправді, це не США та Чехія повинні були стати локомотивом бойкоту етапу Куба світу на Росії, а саме Україна. І це було б дуже символічно та правильно. Втім, як і у біатлонних змаганнях на останній Олімпіаді, так і у демонстрації своєї позиції біатлонному світові ми пасемо задніх.