Як фанати добивають і без того напівмертвий український футбол

Масштабна бійка з турецькими фанатами в Києві, напади на вболівальників з Туреччини та Нідерландів у Одесі, інциденти у Харкові під час товариського матчу збірних України та Сербії, неонацистські вигуки в Луцьку. Ось стислий перелік "героїчних" вчинків, які пов'язані з українськими фанатами лише за останні пару місяців. Більшості населення України на ці події плювати, як і на весь український футбол в цілому, але тим, кому вітчизняні футбольні справи не до одного місця, вже мають привід задуматися – що не так з цими хлопцями і чому вони створюють одну проблему за іншою?

А проблеми і справді є, причому справа тут не тільки в розбитих обличчях безпосередніх учасників подій (в решті решт це їх особистий вибір), але і в тому, до чого призводять їх дії в глобальному масштабі. Я далекий від ідеалізації діяльності українських футбольних чиновників в останні роки, але вони все ж досягають певних успіхів в своїй роботі – наприклад, змогли домовитися з УЄФА про проведення в Києві фіналу Ліги чемпіонів і про те, щоб дозволити проводити міжнародні матчі в Харкові, де раніше було заборонено грати офіційно через нестабільну ситуацію в регіоні. І треба ж такому статися, за місяць всі зусилля в цих двох важливих для українського футболу напрямках були поставлені під питання діями фанатів на трибунах та за межами стадіону. В Харкові навіщось почали "зігувати" і палити вогні, а про те, що було в Києві, всі ви прекрасно знаєте самі. Не важко здогадатися, що в УЄФА тепер знову задумаються над доцільністю проведення матчів у Харкові і про те, що фінал Ліги чемпіонів у місті, де відбуваються такі "війни на вулицях", не є найкращою ідеєю.

Серед українських фанатів багато тих, хто називає себе патріотами. Але на фоні останніх подій хочеться спитати – хіба те, що відбувається, це патріотично? Залишити співвітчизників без грандіозної футбольної події світового масштабу патріотично? Або ж залишити місто, в якому і так страждають через "смерть "Металіста", без футболу високого рівня – це справжній патріотизм? Дуже сумнівно.

Але найгірше навіть не це, а те, що в Європі нас вже починають порівнювати з росіянами і їхніми божевільними ультрас, які натворили справ у Франції під час Євро-2016. Оце вже точно не патріотично! Так, поки що ці порівняння приводять в Англії, де у тамтешніх ЗМІ є "пунктик" щодо Східної Європи, фанатів, расизму та інших "гарячих тем". Але погодьтесь, хіба це нормально, коли фанатів Манчестер Юнайтед просять не одягати футболки та символіку клубу, щоб не отримати по пиці в Одесі? І хіба це нормально, коли про український футбол навіть після перемоги української команди з рекордним рахунком 6:0 пишуть в основному у розрізі проблем з фанатами?

Якими б "занудами" не були англійські ЗМІ, але вони вміють переконувати інших і "робити репутацію" на довгі роки. І репутація українських фанатів може стати останнім цвяхом у домовину і без того напівмертвого українського футболу. Українських вболівальників і надалі будуть ретельно "шмонати" під час будь-якого виїзду у Європу (тому що репутація така!), українські стадіони будуть і надалі отримувати покарання від УЄФА і ФІФА і приймати матчі без глядачів, а головне – до нас у гості на футбол не приїде жодна притомна людина. А це не тільки удар по іміджу країни, але і цілком матеріальні втрати. В решті решт, вам самим, шановні фанати, просто ні з ким буде з'ясовувати стосунки. Хіба що один з одним.

Тому саме зараз час задуматися над тим, аби хоча б трошки зменшити градус напруги у своїй діяльності. Фанатська культура – насправді дуже крута штука і має право на існування, але іноді треба не забувати, що у словосполученні "футбольні фанати" є і перше слово, без якого друге не може існувати. Так от, скоро українському футболу може настати "повний гаплик", і вам, шановні ультрас, теж варто задуматися над тим, як цього не допустити. Ви багато років доводили, що хочете мати вплив на український футбол? Доведіть це і зараз, але вже іншими методами.