Ультрас "Шахтаря" про позицію Ахметова, російських військових і політику "гірників"

Фанат "Шахтаря", який від початку війни проживає у Донецьку, розповів про "злиті" списки ультрас "гірниками" під час Майдану, відсутність проукраїнської позиції в керівників клубу, ситуацію в місті, а також український Донбас

Ультрас "Шахтаря" про позицію Ахметова,…

Цей хлопець живе в окупованому Донецьку і вірить, що в один день Донбас знову стане українським. Ми зв'язалися з фанатом донецького "Шахтаря", щоб дізнатися його позицію стосовно політики клубу і ситуації на Донбасі. Обіцяли хлопцю повну анонімність, оскільки в Донецьку сьогодні говорити правду ще й для українських ЗМІ - небезпечно. Він регулярно був на 111 секторі "Донбас Арени" аж до того моменту, як "Шахтар" поїхав з міста і почалася війна. Сьогодні "Крот1936", такий псевдонім обрав наш герой, відверто розкаже про сьогоднішній Донецьк, війну, рідний клуб, Ахметова і за що болить душа.

- Ти зараз проживаєш у Донецьку. Не виїхав з міста після початку війни. Чому так?

 - Так, переважно весь час оккупаціїї я знаходився в Донецьку, оскільки виїхати не дозволяли певні обставини. Та до того ж були сподівання, що довго ця вакханалія не триватиме і невдовзі все віришиться, проте, як показав подальший розвиток подій, я помилявся.

- А яка ситуація наразі в Донецьку?

- Ситуація в місті на данний момент дуже і дуже кепська. Дуже боляче та гірко спостерігати за тим як Донецьк, потужний промисловий центр з великою кількістю шахт, виробничих заводів, просто розбирають на металобрухт, в буквальному сенсі. Економічна та гуманітарна ситуація теж близькі до критичної, якщо вже такими не стали.

- Чи є в місті російська армія?

- З приводу російських військових я точно не скажу, в останній рік їх стало значно менше, ніж, наприклад, на початку. Проте деякий відсоток все одно є.

- Багато фанатів "Шахтаря" поїхали з Донецька після початку війни. Ви жодного разу не покидали місто?

- Після початку бойових дій, я виїжджав з міста лише один раз, коли наш район піддавався сильним масованим обстрілам. Переважно, то була не моя воля. Але я все одно ставив за мету повернутись додому. Чому вирішив залишитись? Тому що Донецьк - це моя батьківщина. Я тут народився, я тут виріс, завжди був твердим в переконанні, що Донбас - це українська земля, але тимчасово під оккупацією. Назвіть це утопією, проте десь глибоко в серці жевріє надія, що все налагодиться. І тоді, кому як не нам відновлювати наш край?

- Ви були учасником Революції Гідності? Можливо, брали участь в проукраїнських акціях у Донецьку, зокрема в сумнозвісній квітневій 2014-року?

- На Донецький майдан я потрапив зовсім випадково. В соцмережах натрапив на заклики активістів збиратися під пам'ятником Шевченка і висловлювати свою громадянську позицію. Варто зазначити, що наші ультрас із самого початку були досить аполітичні щодо цього. Я там був з перших днів суто з власної ініціативи, оскільки лишатись осторонь було просто неможливо. На жаль, нагода їхати в Київ була не в кожного, тому ми мали свою власну акцію протесту. Все було досить спокійно до тих подій у квітні, коли почалося полювання на проукраїнську думку в Донецьку. Комусь дісталось більше, комусь менше, проте солодко не було нікому.

- Доводилося чути, що під час Майдану "Шахтар" "злив" базу з ультрас до МВС. Говорили, що це зробив Мармазов. Чи є у вас якась інформація щодо цього? 

- Під час Майдану донецькі ультрас відігравали дуже велику роль. Тож не складно здогадатись, що для місцевої влади ми були як кістка в горлі. Тепер точно я вам, на жаль, не скажу, хто конкретно "злив" всі дані на хлопців, але що хтось з керівництва, я певен на сто відсотків. Фактично в своєму місті ми були вигнанцями, ворогами. В мережі гуляли списки з адресами, з іменами, з фотографіями, на вулицях на стовбах розклеїли цю інформацію, багатьом погрожували фізичною рзправою. Протистояти тисячам сепаратистів, яким допомогала продажна міліція, частина керівництва клубу, також наші родичі і знайомі, ми були не в змозі. Переважна більшість, зрозуміло, виїхала з міста, оскільки невідомо, чим то все могло закінчитись. Мені, дякувати Богу, пощастило в цьому плані.

- Сьогодні донецький "Шахтар" грає у Львові, але клуб по суті "відрікся" від ультрас, робить ставку на "кузьму". Як ви ставитеся до політики клубу, і чому так сталося, на ваш погляд?

- Ну, по-перше - позиція керівництва клубу ніколи не вирізнялась проукраїнськими поглядами. Переважна більшість донецької "кузьми", яка власне і підтримала "ДНР", робила погоду на домашніх матчах команди. Тому, зрозуміло, що робота з "кузьмою" була в пріоритеті, ніж хоча б діалог з нами. Відверто я не дивувався такому відношенню.

- А протиріччя з керівництвом у вас виникали в свій час?

- До Майдану протиріч з керівництвом було безліч, згадувати всі мені пам'яті забракне. А так, ну хочу повторитись, ставка робилась на звичайного вболівальника, який заповнював трибуни "Донбас Арени", тому коли почались заряди "Путін .... ла-ла-ла-ла", співався Гімн на секторі та інше, тиск з боку провоохоронних структур та громадськості тільки посилювався. Зрозуміло, що це не подобалось іншим. Хлопців тягали по "мусарням", велись обшуки, штрафували тощо.

Ультрас "Шахтаря" про позицію Ахметова, російських військових і Донецьк, який розбирають на металобрухт - фото 1

Скажіть, зараз можна побачити нечисельних ультрас "гірників", які катають виїзди, ходять на "Арену-Львів". Це хлопці ще з донецького двіжу? Є знайомі обличчя? Чи вже нові зовсім люди?

- Ну це очевидно. Багато хлопців виїхали до Львова, Києва, Дніпропетровська. Та розкидані зараз по всій Україні майже. За можливістю завжи, звичайно, підтримують команду, збираються разом. В умовах фанатського перемир'я проводять суспільні марші з ультрас інших клубів. І я вважаю, що це дуже і дуже добре. Хоч не маю нагоди, на жаль, бути присутнім з ними ось вже як два роки, проте, коли по трансляції бачу, як здіймається в небо сотня помаранчевих "роз", та затягується наша рідна "Спят Курганы Темные", знаєте, аж мед розтікається на серці.

- Скажіть, в якому стані зараз перебуває інфраструктура "Шахтаря" у Донецьку? І що взагалі зі стадіонами, такими як "Металург", РСК "Олімпійський"... 

- Інфраструктура клубу, яка не фунуціонує, в досить нормальному стані. На території стадіону й досі продовжує працювати Гуманітарний штаб Ахметова. Перевірити якість газону я, як звичайний смертний, звісно, не можу. Пооте, за інформацією правдивих джерел, він дуже добре доглядається. Є люди, які спеціально за ним слідкують. Вся інфраструктура готова до повернення команди хоч завтра. З іншими об'єктами як РСК "Олімпійський", ЦС "Шахтар" та арена, на якій приймав матчі вже неіснуючий донецький "Металург", все не так ясно. Знаю тільки одне, що час від часу там проводяться якісь місцеві змагання, а що там і як, ну якось не цікавився.

Ультрас "Шахтаря" про позицію Ахметова, російських військових і Донецьк, який розбирають на металобрухт - фото 2

- А що з футболом у Донецьку? Ви кажете змагання проводять...

- Навіть і комментувати нічого не хочу з цього приводу. Створюються якісь футбольні інспекції, якісь там бананові змагання команд типу ФК "Сєпар", "Восток", "Оплот" та решта. Футбол на Донбасі під час оккупації можна охарактеризувати одним висловом: "Сміх крізь сльози".

- А хтось з керівництва "Шахтаря" відвідує Донецьк?

- Генеральний директор Сергій Палкін, знаю, минулого року був в Донецьку з перевіркою всіх об'єктів інфраструктури. База, стадіон, парк, тощо. Залишився задоволеним, але в подробиці я не вдавався.

- Доводилося чути думку, що ультрас "Шахтаря" вболівають за бренд "Шахтар" і не ототожнюють себе з Ахметовим та його політикою, вважаючи олігарха тимчасовою складовою команди. Це так?

- Наведу свою точку зору. Ми ніколи не ототожнювали себе з Ахметовим, для нас цей клуб набагато більше, ніж бізнес-проект - це як сенс життя. Деякі хлопці починали вболівати ще з середини 90-х років, коли в команді і близько не було таких грошей, таких трансферів тощо. Ми полюбили цю команду, коли за неї грали Тимощук, Шутков, Ателькін, Старостяк, Зубов, та інші. Всіх згадувати часу не вистачить. Для нас ця команда була уособленням нашого українського Донбасу, коли гравці просто виходили і билися за кольори, за місто, за вболівальників. Ахметов поставив собі за мету створити такий собі бренд європейського зразка, який будуть поважати в Європі, і він буде приносити гарні кошти. І це йому вдалося. Говорити, що це погано, не можна. Але за ширмою блиску, грошей та намаганням йти в ногу з віяннями сучасного футболу втрачаються прості відчуття, за які ми і почали любити цей клуб.

Ультрас "Шахтаря" про позицію Ахметова, російських військових і Донецьк, який розбирають на металобрухт - фото 3

- Ви казали, що все готове до повернення "Шахтаря". Коли це може статися, на вашу думку?

- Я гадаю, що зараз це абсолютно нереально, у найближчі років п'ять так точно, як мінімум. Якщо ця ідея буде проштовхуватись, то стане величезною помилкою. Змоделюємо ситуацію. Повертається сюди команда. Перший час, звісно, ейфорія від того, що повернулись, буде велика. Постає потім цілком резонне питання: Що далі? З ким тут грати? З місцевими псевдокомандами? Та ну, смішно навіть думати про це. Чемпіонат України теж виключений на всі двісті відсотків. Маю величезні сумніви, що Федерація Футболу України зможе гарантуати безпеку клубам там, де все українське сприймається, як червона ганчірка на кориді в Іспанії. Який клуб рекомендуватиме своїм вболівальникам їхати в невизнану "респібліку", де на блок-постах стоять озброєні люди, а в місті повно військових? "ДНР" надовго, якщо не назавжди, виштовхнула команду з міста. Ну і останній варіант, який спадає на думку - "Шахтар" заявиться в чемпіонат Росії.

- На вашу думку, яке майбутнє у "Шахтаря"? Українізація чи в перспективі знову наплив легіонерів? На скільки вистачить міцності в команди, щоб боротися за високі місця? По силам вийти у фінал Ліги Європи?

- Питання, як то кажуть, на мільйон. Проте, я відкидаю варіант, при якому клуб може повторити долю запорізького "Металурга" та більшості команд. Ахметов багато зробив для цього клубу, багато вклав в нього інвестицій, щоб так просто кинути його і дати розвалитись. Цього не трапиться. Стосовно майбутнього в ігровому плані, то тут команда на порозі величезних змін, які ось-ось мають настати. "Шахтар" - команда дуже досвідчена, з професійним підбором гравців, і цей сезон доводить мої слова якомога краще. Економічна ситуація в країні наклала свій відбиток і на трансферну діяльність клубу. На жаль, дорогих придбань "гірники" не можуть робити, поки ситуація не налагодиться. Проте, панікувати я би не став, оскільки в нас дуже талановита молодь, яка вже встигла себе проявити. Дуже добре себе показали і вже закріпились в першій команді Малишев та Коваленко, плюс багато молодих гравців по орендам розкинуті, які чекають на свій шанс. Тому матеріал дуже гарний, правда з ним треба дуже довго і наполегливо працювати, щоб отримати результат. Задачі команди на сезон завжди лишатимуться незмінними. Це виграш чемпіонату України, національного кубку та якомога успішініший виступ в єврокубках. Зараз перспективи дуже позитивні. Ми в півфіналі Ліги Європи, і маємо величезні шанси вийти в фінал.

- Нещодавно в Інтернеті доводилося бачити річницю святкування "ДНР". Було багато людей. Дійсно така підтримка у "республіки" серед місцевих? І що взагалі в місті відбувається?

- В цілому ситуація стабільна. За окремими вийнятками. Я би сказав, що це так зване святкування - "Пир во время чумы". Стосовно підтримки, то серед населення багато хто розчарувався не тільки в керівниках "ДНР", але і в самій ідеї створення цієї організації. На нещодавному мітингу дійсно було багато людей, проте не настільки, як показує Російське телебачення. Скажімо, та кількість, яка була, то зовсім не те, на що розраховували організатори.

Щодо життя в Донецьку, то після того, як активні бойові дії були припинені, ватажки "ДНР" взялися за відбудову культурного життя. Театри, кіно, різіні розважальні заклади працюють, проте дозволити собі таку розкіш можуть хіба що представники золотої молоді, або родичі бойовиків, у яких нема проблем з фінансами. Пересічним мешканцям, як правило, бракує навіть на шматок хліба, не говорячи вже про щось більше. На територї окупованих територій Донецької та Луганської областей грошова одиниця - російський рубль, не дивлячись на обіцянки запровадити мультивалютну систему.

- Як вам, людині, що спілкується українською мовою, є ультрас "Шахтаря", жити у Донецьку зараз? Про що ви мрієте? 

- Основні правила виживання доволі прості. Перше - це прийняти їхні умови, і тим самим зрадити самому собі, зрадити ідею, побратимів, зрадити Україні. І друге правило - зціпивши зуби, набравшись терпіння, чекати, коли все налагодиться, і потроху, по краплинці доводити до свідомості донеччан, як вони помилились. Іноді, а останнім часом постійно, огортає великий смуток, розпач. Немає з ким поговорити, відвести душу. Про що мрію? Щоб моя матір була здорова, щоб нарешті припинилась війна, щоб врешті- решт ми знову зібрались на 111 секторі "Донбас Арени" і зривали горлянки за нашу команду, за наш донецький "Шахтар". Щоб моя Україна була щасливою та не знала такого слова як війна.

- Багато зараз говорять про те, хто винен у війні і що робити. На ваш погляд, чи винен "господар Донбасу" Ахметов? Або може вина лежить на українській владі чи виключно на російській стороні?

- Питання тягне на дуже довгу дискусію. За те, що трапилось, провина також і неабияка лежить на українській владі. І не тільки на теперішній. Якби хотіли відстояти Донбас, то ми б відстояли його, не дивлячись на те, хто стояв по той бік барикад. Влада його просто втратила.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Сектор

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme