Дві події, які зроблять 2020-ий рік особливим для українського спорту

І хай вибачають прихильники інших турнірів різного ґатунку, які відбуватимуться у всіх усюдах на планеті, все ж основна увага цього року, що ось щойно розпочався, буде прикута до "різношерстої" (прийматимуть 12 міст Європи – вперше в історії)) фінальної частини футбольного чемпіонату Європи, куди тріумфально пробилася збірна України Андрія Шевченка, й Олімпійських ігор, де українські спортсмени повинні реабілітуватися за, делікатно кажучи, не зовсім успішний виступ в Ріо-де-Жанейро 2016-го.

ЄВРО-2020. Після кваліфікаційного етапу, який "синьо-жовті" пройшли впевнено та чітко, апетити вболівальників України суттєво зросли. І знову, як і 4 роки тому, фанати й чути не хочуть про такий варіант, що українські футболісти не вийдуть з групи. Однак, незважаючи на загалом пристойну поставу українських збірників, не все так просто, до літа багато що може змінитися.

І, мабуть, правий цього разу наш аксакал-експерт Йожеф Сабо (не завжди ж йому не зовсім адекватно аналізувати ситуацію), який висловив таку думку: якщо би Євро відбувалося приблизно зараз, то можна було би сподіватися навіть на потрапляння підопічних Андрія Шевченка до квартету найсильніших збірних Європи. А ось що відбуватиметься влітку – спрогнозувати складно.

Деякі гравці-лідери можуть втратити форму чи, не дай Боже, травмуватися, а рівноцінного другого складу – і це підкреслював у своїх інтерв’ю сам Шевченко – в України немає. Тому залишається сподіватися, що вся наша основна обойма підійде до літніх поєдинків в оптимальному стані та без ушкоджень.

Як відомо, збірна України стартує на Євро матчем в Амстердамі проти Нідерландів і продовжить у Бухаресті з кимось із переможців плей-оф "Шляху Ліги націй" та Австрією. А далі вже – як карта ляже. Залишається лише вірити, що футбольний фарт дружитиме з представниками головної команди країни.

ОЛІМПІАДА В ТОКІО. Попри те, що справді хороших спортсменів в Україні не бракує, наші олімпійські потуги останнім часом пішли на пониження. А 4 роки тому в Бразилії вийшло щось схоже на такий собі пшик.

І це при тому, що українські спортивні чиновники ще 2015-го року прийняли Стратегію розвитку спорту, на якій, зокрема, запланували на Токіо-2020 аж 35 медалей. Після 11-ти комплектів Ріо-де-Жанейро ця цифра виглядає навіть дуже оптимістичною.

Не дивно, що, наприклад, на Париж-2024 план уже трохи розмитіший – потрапляння в топ-20 медального заліку. Але судячи з результатів бразильської Олімпіади (Україна у загальній класифікації посіла 31-ше місце), це для нас не таке вже й просте завдання.

І все ж, попри всі складнощі українського спорту, залишаймося оптимістами. Адже спортсменів, здатних завоювати олімпійське золото, в Україні вистачає. Це і дзюдоїстка Дарія Білодід, і фехтувальниця Ольга Харлан (у фехтуванні ще й можемо в командних змаганнях усіх "заколоти"), і боксер Олександр Хижняк, і борець-депутат Жан Беленюк (якщо не забув у своєму "прислужуванні" "Слугам народу" у Верховній Раді, як це на борцівському килимі суперників перемагати), і легкоатлетки Ярослава Магучіх, Юлія Левченко, Ірина Геращенко, Марина Бех-Романчук, і гімнасти Олег Верняєв, Ігор Радівілов, і представниця кульової стрільби Олена Костевич, і плавець Михайло Романчук, і борчині Алла Черкасова, Оксана Лівач, Юлія Ткач, і каратистка Анжеліка Терлюга, та й інші не названі тут спортсмени можуть вистрелити...