Чотири дебюти, два лідери та п'ять думок про матч збірної у Львові

На Depo.Сектор кілька "гарячих" висновків з матчу підопічних Андрія Шевченка, який не був ідеальним, але дав багато приводів для роздумів.

Чому не варто поспішати з критикою Шевченка за малу кількість дебютантів в старті. Тренер української команди випустив всього одного дебютанта в стартовому складі – форварда Юрія Коломойця, та й того більше від безвиході, через кадрову кризу в нападі. З одного боку – навіщо грати основою в товариському матчі? Чи не краще перевірити новачків? Це безумовно правильна думка. Але є ще одна обставина, яка змушує думати українську команду та її керманича про перемоги навіть у товариських матчах. Це рейтинги збірних від ФІФА та УЄФА. Саме за ними визначається "посів" у кошиках при різноманітних жеребкуваннях. Саме вони "підсовують" нам сильних суперників у відбіркових циклах. І якщо програвати (або не вигравати) у товариських матчах, то рейтинг падає. Подивіться хоча б на ту ж Росію і те, де вона зараз перебуває у рейтингу ФІФА!

Тому "товарняки", звісно, "товарняками", але і про залікові очки у рейтинг забувати не треба. Якщо будемо їх стабільно набирати – будемо мати більші шанси потрапити у легші групи при різноманітних жеребкуваннях. І про це у тренерському штабі, звичайно ж, не можуть не думати. Тому сьогодні результат був якщо і не на першому місці, то точно серед "трійки лідерів".

Одразу чотири дебютанти. Форвард Юрій Коломоєць, захисник Артем Шабанов та півзахисники Олександр Андрієвський та Сергій Мякушко – всі вони вперше зіграли за національну збірну України. Останні троє гравців провели на полі надто мало часу, аби робити якісь глибокі висновки з їх дебюту, а от по Коломойцю можна дещо сказати.

Юрій звичайно ж нервував, мало отримував м'яч і погано розумів, як гратимуть його нові партнери по команді, в якій він вперше. Але при цьому були і позитивні моменти у грі нападника "Ворскли" – він анітрохи не знітився у протистоянні з відомими та авторитетними опонентами у захисті словацької команди (Шкріняр – гравець "Інтера", Шкртел – екс-футболіст "Ліверпуля"), а в декількох епізодах навіть проявив свою впевненість, штовхаючись з Шкртелом та змусивши того заробити жовту картку у боротьбі з українцем. Якщо вимагати від Коломойця багато і одразу, то дебют був посереднім, але якщо робити скидку на те, на який рівень одразу перескочив цей гравець, то перший млинець вийшов не таким вже і глевким. Головне працювати далі і доводити, що цей виклик в збірну не був формальністю.

П'ятову потрібно хоча б натякнути на конкуренцію. Андрій П'ятов – найсильніший воротар України, і поки що з цим ніхто не зможе сперечатися. Але є одна біда – в збірній кіпера "Шахтаря" вважають настільки основним, що навіть не залишають можливості проявити себе іншим воротарям, і це дуже погано для першого номера команди, адже така ситуація створює для П'ятова настільки комфортні умови, за яких потрохи зникає мотивація і що найголовніше – зібраність.

Заміна П'ятова на Коваля в перерві – нехай символічний, але все ж дзвіночок для воротаря "Шахтаря". Він пропустив гол після фактично єдиного небезпечного моменту за тайм біля своїх воріт і має замислитися над тим, аби трошки уважніше проводити матчі за головну команду країни.

Бажання атакувати і характер. Якщо розбирати гру збірної України за кількістю ТТД та іншими технічними характеристиками, то, цілком можливо, вона була не найкращою. Але суто візуально команда сьогодні сподобалася. Те, що змогли продемонструвати характер і відігратися – вже величезний плюс. Особливо, якщо згадати, що у відбіркових циклах українці взагалі не дуже часто здобувають вольові перемоги. Але сподобалося ще дещо – забивши другий м'яч і опинившись попереду в рахунку, збірна України не стала зачинятися і грати на результат. А це вже величезний прогрес, якщо згадати, як було раніше і які "нерв'яки" команда влаштовувала вболівальникам на заключних хвилинах. Сьогодні нервувати майже не довелося.

Коноплянка і Ярмоленко – наше все. Скільки б не шукали лідерів збірної у інших ланках та на інших позиціях, а наші два представники Бундесліги – головна зброя збірної. Саме через них треба будувати гру в майбутньому, саме вони є лідерами, які можуть і зобов'язані вести за собою партнерів. Сьогодні вони це довели, а жест Ярмоленка, який підтримав під святкування забитого голу свого травмованого вже екс-одноклубника Сергія Сидорчука, говорить ще і про неймовірну атмосферу всередині колективу, де підтримка і дружба – не пусті слова. Сподіваємося, так буде і надалі.