Чому навіть Моурінью не врятує "Динамо"

Згідно з джерелами Depo.Сектор, ця інформація не відповідає дійсності. Але такі новини змушують замислитися над головним питанням стосовно київського клубу – а чи буде ефективною зміна тренера в "Динамо" взагалі? І чи саме тренер є головним фактором останніх невдач киян?

Для відповіді на це питання достатньо хоча б перечитати заяви представників клубу в кінці минулого року і порівняти їх з тим, що сталося пізніше. Пам'ятаєте, як Сергій Ребров і Ігор Суркіс в один голос заявляли про те, що клуб візьме курс на власну молодь, натхненні виступом "Динамо" U-19 в Юнацькій лізі УЄФА? Ми тоді навіть пропонували вчинити кардинально і замінити основу киян молоддю на 100%, щоб нова стратегія випробовувалася в умовах "найвищої бойової готовності". Бо що було втрачати? Вже тоді, в грудні, стало ясно, що чемпіонат "Динамо" не виграти, а матчі УПЛ навесні стали б чудовим плацдармом для юнаків, аби набратися досвіду та майстерності.

Що ми побачили потім? "Динамо" відпустило з клубу чергову "порцію" українських виконавців, дещо розвантажило "зарплатну відомість", але кардинально ні в складі, ні в кадровій філософії нічого не змінилося. Більше того – в Київ приїхали два чергові легіонери, хоча за словами Суркіса та Реброва ставка повинна була робитися на "своїх". В результаті маємо дві нервові перемоги на "Зорею" та "Чорноморцем" і ганебну поразку від "Зірки", в складі якої одним з м'ячів відзначився… вихованець "Динамо" Полегенько.

В цьому все теперішнє "Динамо" – клуб-флюгер, в якому не вміють дотримуватися жодної стратегії і орієнтуються лише на обставини, живучи сьогоднішнім днем. Виступили юнаки вдало в Юнацькій Лізі УЄФА – говоримо про ставку на молодь. Але коли агенти пропонують сумнівних легіонерів – забуваємо про слова, сказані місяць тому і купуємо іноземців, які в результаті не стають панацеєю від проблем, більше того – не факт, що взагалі сильніші від гравців, які вже є в клубі на їх позиціях.

Саме тому посада тренера в "Динамо" є досить умовною. Ця людина, звичайно, приймає рішення, визначає склад, але часто змушена діяти в умовах, які створюють інші, та ще і відволікаючись на "виховання" дорослих дядьків. Тому ані умовний Хацкевич, ані навіть умовні Моурінью з Анчелотті не зможуть виправити ситуацію кардинально і надовго. Замість того, аби мотатися із сторони в сторону, шукаючи "месію з конспектами", керівники київського клубу повинні чітко усвідомити першочергове завдання і мету на майбутнє – визначитися зі стратегією і чітко її дотримуватись, незважаючи на те, що якийсь час в її реалізації видасться дуже важким і болючим. Хоча, в умовах українського футбольного сьогодення є шанс, що перетворення будуть менш болісними. Головне – не дочекатися, поки для цього стане вже запізно, бо інші клуби раніше адаптуються до існуючих умов і реалій.