Чому "Динамо" ніколи не продасть Ярмоленка

"Я не думаю, що закриють "Динамо", якщо в ньому не буде Ярмоленка", - сказав Сергій Ребров після перемоги над "Карпатами" (2:0) у Львові.

Що ж, принаймні в цих словах тренера ніхто не сумнівається, а от чи виграли б "динамівці" у "Карпат" без свого лідера? Тут вже сумнівів побільше. Звичайно, можна згадувати матч за Суперкубок України проти "Шахтаря" і гру проти "Олександрії", в яких кияни без Ярмоленка здобули трофей і розгромну перемогу. Але давайте будемо чесними – з "гірниками" команді Реброва трошки (насправді пристойно) пощастило, а гра проти олександрійців була до першого голу, після якого суперник просто "поплив" і не продемонстрував і краплі тієї гри, яку може демонструвати.

Вже у Львові в "Динамо" виникли труднощі іншого порядку – "Карпати" завдали суперникам із столиці серйозних проблем. У атакуючих гравців киян довгий час нічого не виходило, аж поки за справу не взявся Ярмоленко. Обидва його голи – результати, в першу чергу, індивідуальної майстерності, тому після гри у Львові можна було впевнено говорити – без Андрія "Динамо" недорахувалося б очок.

Ярмоленко врятував команду і тут же відродив розмови про те, що такому таланту гріх залишатися в УПЛ і пора переїжджати в європейську топ-лігу. Власне, монолог Реброва на тему Андрія і був викликаний відповідним питанням на прес-конференції. Але чи не лукавить Сергій Станіславович, коли каже, що Ярмоленко ще може піти цим літом? Мені здається, що лукавить.

Навряд чи президент киян Ігор Суркіс відпустить свого лідера і головну надію в атаці за місяць до закриття трансферного вікна і відповідно – до старту Ліги чемпіонів. Міг би відпустити, отримавши грандіозну пропозицію. Скажімо, мільйонів у 30 євро. Але після Євро-2016 навряд чи хтось заплатить за українця такі гроші, а дешевше Ярмоленка не відпустить вже Суркіс. Бо знає – реальної заміни Андрію немає, а щоб таку купити, в сучасних українських реаліях треба буде викласти не менші гроші, ніж ті, за які піде сам Ярмоленко, бо затягти пристойного гравця до УПЛ наразі – завдання з розряду "місія нездійсненна".

Парадокс Ярмоленка у тому, що Суркісу і "Динамо" він потрібен, щоб вдало грати на міжнародному рівні, але насправді в важливих матчах Ліги чемпіонів (не кажучи вже про вище згадану збірну) Андрій виглядає зовсім не так впевнено, як нам всім хотілося. Що, в свою чергу, не дозволяє покупцям з-за кордону викладати за українця величезні суми, які повсякчас вимагає за футболіста керівництво киян. Тобто, Ярмоленку, щоб поїхати в топ-чемпіонат, треба зробити те, що він робить не так вдало і стабільно. Шевченку і Реброву це вдалося багато років тому, тому їх вже просто не мали права затримувати в Україні, а от Ярмоленко поки що і близько не досяг рівня легенд "Динамо". І виходить таке собі замкнуте коло – в Європі не згодні з Суркісом щодо "цінника" на гравця, а Ярмоленко скоріше схиляється до думки свого президента, раз підписав нову угоду і продовжив своє перебування в "золотій клітці".

Що буде далі? Ярмоленко буде багато забивати в УПЛ. Дуже багато. А от потім є варіанти. Якщо на європейській арені Андрій продовжить свій невиразні "перфоманси" у іграх з суперниками високого рівня, то так і залишиться у "Динамо" до кінця кар’єри, а от якщо покаже себе в матчах з умовним "Реалом", або "Ман Сіті", то може отримати шанс всього життя і змусити скупих європейців задовольнити апетити Ігора Суркіса.

Ось тільки є одна невеличка проблема з другим варіантом розвитку подій. В жовтні Ярмоленку вже виповниться 27 років… ще рік-другий і за нього ніхто не дасть навіть третьої частини того, що хочуть в "Динамо". Бо вікові вінгери, головною якістю яких має бути швидкість, в топ-лігах не дуже потрібні. А вікові вінгери за шалені гроші – тим паче.