Країна на двох: Чому Тимошенко натякає на нову "ширку"

Минуло майже три тижні після виборів до більш ніж 200 об'єднаних територіальних громад в усіх областях країни. Всі підвели підсумки цієї виборчої кампанії. Але у партії Юлії Тимошенко вперто продовжують "качати" тезу про їхню перемогу. У Києві відбувся з'їзд, на якому Юлія Володимирівна доповіла про рекордні успіхи своїх однопартійців в регіонах. Насправді - це напівправда. По-перше, БПП-"Солідарність" отримала найбільшу кількість голів громад, які, відповідно до законодавства про самоврядування, мають надзвичайно широкі повноваження. По-друге, якщо казати про вибори до рад громад, то кількість депутатів БПП, а також лояльних до влади представників "Аграрної партії" та "Нашого Краю" у купі з провладними самовисуванцями нівелюють перевагу "Батьківщини". Хоча на фоні інших політсил, представлених у ВР, "тимошенківці" таки скочили дуже високо.

Лідерка партії тлумачить цю дискусійну перевагу як прелюдію до президентських і парламентських виборів 2019 року. Мовляв, хто переміг на місцях, той має більші шанси перемогти на загальнодержавному рівні. В ідеалі так мало б і бути, якби йшлося про політичні розклади десь у Франції чи Британії, де існують сильні партії з реальними осередками на місцях. В Україні місцеві вибори будуються на зовсім інших підходах.

У більшості загальнодержавних партій фактично відсутні реальні обласні (це вже не говорячи про районні чи селищні) партійні структури. Ставка робиться не на провідників партійної ідеології, а на місцевих господарників, яким партійне забарвлення, за великим рахунком, до "лампочки". І "Батьківщина" тут нічим особливо не відрізняється від всіх інших. А тому "тимошенківцям", які, на думку експертів, займаються здебільшого виданням "франшиз" місцевим елітам для користування їхнім брендом, розраховувати на те, що результат на місцевих виборах автоматично екстраполюється на загальнодержавні вибори, не варто. До осені 2019-го переможці виборів до ОТГ ще встигнуть по кілька разів перефарбуватися.

Цікаво, що члени команди Юлії Тимошенко зараз дають недвозначний сигнал владі про необхідність сідати за стіл переговорів і ділити політичного пирога. Днями політтехнолог Костянтин Матвієнко, якого вважають близьким до штабу "Батьківщини", прямо запропонував БПП створити в Україні двопартійну політичну систему. "Основна політична боротьба в країні на усіх територіальних рівнях розгортається між опозиційною партією "Батьківщиною" і партією влади Блок Петра Порошенка. Фактично склалися підвалини традиційної для багатьох цивілізованих країн двопартійної системи… Утім, БПП ще має шанс стати респектабельним елементом двопартійної політичної системи. Для цього, замість тотальної адміністративно-політичної зачистки країни, слід перевести політичну взаємодію з опонентом у цивілізоване річище конкуренції стратегій для країни", - написав він у блозі.

Все це нагадує повернення формату "ширки", тільки на новий лад. Мовляв, давайте поділимо електорат на двох, а всі інші партії або з нами, або мають зійти і не плутатися під ногами. Щоправда, принцип нової "ширки" дещо відрізняється від "ПРиБЮТ": переможете ви – я буду єдиною опозицією, переможу я – такою опозицією станете ви. Ліві - праві, республіканці - демократи, консерватори - лейбористи і так далі.

Проте це не більше, аніж політологічні фантазії. Реальність є такою, що український політичний ландшафт надзвичайно строкатий, і прибрати тих самих "радикалів", "свободівців" чи осколки Партії регіонів при всьому бажанні декого не вдасться. Хоча теза про біпартійність і буде активно обговорюватися, переважна більшість діючих політиків добре засвоїли уроки минулого: з Тимошенко неможливо домовитися без збитків для себе. У цьому, власне, і відповідь на сигнали про можливі конфігурації з "Батьківщиною".