Виліт в економ-режимі. Чому Світоліній треба забути назви тенісних турнірів

Цього разу українській першій ракетці не підкорився Ролан Гаррос. Цього року Світоліна була не просто однією з претенденток на перемогу у Відкритому чемпіонаті Франції, вона була однією з головних фавориток разом з румункою Сімоною Халеп. Тією самою Халеп, яку Еліна просто знищила у фіналі попереднього грунтового турніру в Римі. А тому саме нашу співвітчизницю всі вважали "номером першим" серед претенденток.

Втім, як ми вже нагадували перед стартом Ролан Гаррос, у Світоліної дуже важкі відносини з турнірами Великого Шолому, і її статус фаворитки не означав рівно нічого, аж поки в руках українки не опиниться довгоочікуваний трофей.

Не опинився. Світоліна зупинилася в третьому колі, програвши представниці Румунії. От тільки не тій самій Сімоні Халеп, з якою Еліну ставили на вершину списку фаворитів, а більш скромній її співвітчизниці, 31-й сіяній Міхаелі Бузарнеску. Світоліна програла в двох сетах, знову змусивши експертів та її відданих фанатів мучити себе питанням: "Що відбувається з однією з кращих тенісисток світу на Великих Шоломах?".

Після серії невдач на Ролан Гаррос, Australian Open, Вімблдоні та US Open вже можна сміливо робити невтішний висновок: справа в психології. Можливо навіть не в тій психології, яка про нерви і про тремтіння колінок, а в тій, яка змушує тенісистку на підсвідомості вибирати неправильну тактику на матчі і турніри загалом. Не виключено, що свій внесок в це роблять і тренери, але довгі роки спостережень схиляють все ж до фігури самої Світоліної. Матчі і суперниці, які так просто даються їй на менш престижних турнірах, перетворюються на якесь жахіття на Шоломах, і все через ставлення до них з боку Світоліної.

Вона скільки завгодно може говорити про однакове налаштування на умовний турнір в Римі та на Ролан Гаррос, але збоку чудово видно, що це не так. Причому не так завжди по-різному. Іноді Еліна вже з перших раундів "виплескує" себе на корті, втомлюючись ментально вже до третього-четвертого кола, а іноді – як цього року у Франції, Світоліна самовпевнено не намагається включатися на повну потужність у перших колах, аби зберегти максимальну свіжість та настрій на вирішальні битви. Кожного разу такий дисбаланс у психологічній підготовці грає погану роль у результатах українки на Шоломах. Цього разу вийшло так, що намагання поберегти кращу гру до чвертьфіналу та подальших етапів вилилося у те, що знайшлася суперниця, яка цим економ-режимом Світоліної скористалася.

Що робити, аби уникнути подібного в подальшій кар'єрі Еліни? Відповідь на це питання може дати лише крутий спортивний психолог, завдання якого – зробити так, щоб всі турніри Світоліна сприймала як однакові. Зробити це неймовірно важко, особливо для молодої емоційної дівчини, для якої самі слова "Ролан Гаррос", "Вімблдон" та інші вже є приводом для неспокою. Але поки для Світоліної назви турнірів Великого Шолому не стануть звучати буденно, а матчі на них не стануть в один ряд з поєдинками на інших турнірах, виграти один з чотирьох головних трофеїв у світі тенісу Еліні буде неймовірно важко. Навіть незважаючи на свій високий клас. Нажаль, з кожним новим Шоломом ми в цьому вкотре переконуємося.