Терористи катували і погрожували вбити власника музею Пеле в Луганську

Про це повідомляє Depo.Сектор з посиланням на "Футбол 24".

- Пане Миколо, хотілося б дізнатися, де ваша колекція знаходиться зараз?

- Де й перебувала - у Луганську.

- А сам музей функціонує?

- Ні. Музей закрито. Хоча багато дзвінків зі шкіл, люди хочуть бачити експонати. Але, кажу чесно і відверто, я цю владу не розумію і не приймаю. Все, ось така я людина! Раз я відкривав музей під українським прапором...

- А який конфлікт у вас виник? Чи може ви не хочете розповідати?

- Конфлікт? Просто "ополченці" приїхали до мене додому зі зброєю, забрали мене, посадили в підвал. Вони хотіли забрати все, що у мене є. У мене перед війною дружина померла, яку я любив усім серцем. Я на той момент був прибитий горем. Ось вони разом з моїм сином і сестрою дружини хотіли забрати те, що належало раніше моїй дружині. Хотіли вбити мене, самі чесно сказали.

У мене змінилось бачення цієї влади. "Ополченці" займалися звірствами, так і напишіть. Страшна справа, взагалі!

- Ваш син був з ними?!

- Розумієте, син у мене сильно п'є. І вони хотіли вбити мене і забрати все майно. "Ополченці" відправили в камеру, а там мене всі впізнали: хтось читав про мене, хтось бачив по телевізору. І всі сказали, хто я. І що чіпати навіть пальцем не можна. Озброєні люди били мене по голові. А їм сказав відразу: "Якщо я звідси вийду, вам - хана!"

Врятував музей, думаю. Так би і серед живих вже не було...

- Їх, виходить, не цікавили ваші експонати?

- Вони спочатку не знали, хто я такий. Я не бідна людина, і вони, думаю, хотіли все у мене забрати.

- Хто вам допоміг вийти з підвалу?

- Я не знаю досі. Напевно, в інтернет зайшли і дізнались, хто я. Думаю, вони просто перелякались. На третій день привезли мене додому. Вибачилися, правда, але з погрозами.

- Все, що ви розповідаєте, вам не зашкодить?

- Мені байдуже. Коли сказав, що поїду до Києва скаржитись, почали дубасити ногами по голові. Я кажу: "Ось, у мене паспорт України в кишені. Я досі є громадянином України, правильно чи ні?". Ось за це мене і били.

Ось приклад. Бомби розриваються біля мого будинку. З Москви телефонують, газета "Труд": "Миколо Володимировичу, дайте інтерв'ю!" З Києва телефонують: "Що з музеєм?" Вдова легендарного воротаря Льва Яшина, з якої ми дуже товаришуєм, телефонує: "Колю, як музей?"