Чому українські паралімпійці мають стати прикладом для країни

"Відмотаємо" стрічку спортивного життя трошки назад. Олімпіада в Ріо. Та, в назві якої немає частки "пара". За нею стежив весь світ і українська частина світу теж. Всі ми переживали за наших спортсменів, в ЗМІ щогодини лунали новини з-за океану. "Українець виграв нагороду!", "Українка в фіналі!", "Наших засудили!" і таке інше. Ми з захопленням дивилися за тим, як наші спортивні герої, незважаючи на часто недостатнє фінансування, у порівнянні із сильними світу цього, стараються і іноді виривають у конкурентів з рук дорогоцінні медалі. Вся країна жила Олімпійськими іграми. Нехай з деякими нюансами, але так можна було сказати з упевненістю.

Результатами такого "олімпійського життя" і неймовірної підтримки всієї нації стали 11 медалей: 2 золоті, 5 срібних і 4 бронзові. Найнижчий показник в історії країни на літніх ОІ. "Але що поробиш, такі складні часи", - з сумом констатували ми, з розумінням проблем наших хлопців та дівчат, з розумінням ситуації в країні…

І от настали Паралімпійські ігри. Змагання, на які, скажемо чесно, в Україні звернули увагу одиниці. Мізерна кількість людей, якщо порівнювати з Олімпіадою. І це неважко пояснити – висвітлення цієї події у ЗМІ не таке обширне, самі спортсмени, так вже вийшло, не такі популярні – у більшості з них немає ні власних сторінок у вікіпедії, ні навіть пристойних фото у мережі, щоб поставити у матеріал, якщо спортсмен щось виграє. Паралімпійцям не приділили і дещиці з тієї уваги, яку мали їх колеги без фізичних вад, але ці чоловіки та жінки навіть без підтримки співгромадян показали результати, які просто неможливо не помітити. Можна сказати, що вони просто змусили країну їх помітити.

Вже майже чотири десятки медалей за три дні змагань, дюжина з яких – золоті! І місце серед лідерів у загальному заліку, де за кількістю медалей ми поступаємося лише китайцям, а за якістю – ще і британцям, хоча маємо гарні шанси їх обійти. 6 світових, 4 європейські і 7 паралімпійських рекордів побито. І все це за три дні – на хвилиночку!

Чому паралімпійці мають стати прикладом для всієї країни? Тому що вони показують, як треба жити кожному громадянину нашої держави. Працювати, не озираючись на умови і "модні тенденції", поменше розмовляти і роздавати емоційні інтерв’ю, займатися справою, яка тобі небайдужа і у якій в тебе гарно виходить. І тоді результат прийде. Нехай навіть про нього не напишуть у всіх газетах, але свою частину спільної для держави справи ти зробиш чесно і гідно.

А тепер, друзі, подивіться на фото цих героїв і на те, як вони виграють свої медалі і подумайте, ви точно використовуєте свої можливості на всі 100%? Чи може, хоча б з поваги до цих чоловіків та жінок, варто постаратися трошки більше?