Чому Олімпіаду в Пхьончхані для України потрібно вважати провальною

На Depo.Сектор основні факти, які свідчать про ганебний виступ українських олімпійців в Південній Кореї:

Кількість медалей. Точніше медаль була всього одна, правда, золота. Найбільша країна у Європі з ненайменшим населенням не може собі дозволити такі результати. А якщо згадати про Ліхтенштейн, який також здобув медаль, хоч й іншого гатунку, то стає надто вже сумно.

Так, в загальному заліку олімпійське золото добряче підняло нас вгору, але не потрібно забувати про специфічну систему розташування збірних, яка вшановує лише найкращих.

Відношення учасників. Загальна кількість здобутих ліцензій від України була вкрай низькою - всього 33 спортсмени. Але важливим було саме відношення олімпійців до Олімпіади. Склалось враження, що деякі представники від України поїхали на змагання для розваги та власного піару. Могулістка Тетяна Петрова повернулась додому одною з перших, ганебно проваливши кваліфікацію. Згодом провалили виступи львівські саночники, гірськолижники та сноубордисти.

Про "розмахування кулаками" після бою Валентини Семеренко також не хочеться згадувати, адже її результати під час Олімпіади всіх розчарували.

Потрібно розуміти, якщо вже наважився та пробився на змагання такого рівня, то просто "відбувати номер" не можна, адже на тебе покладена неабияка відповідальність та честь країни. В цьому контексті чомусь одразу пригадується виступ американки під угорським прапором, яка потішила світ нікчемним виступом.

Державна стратегія. Потрібно пам'ятати, що успіх кожного спортсмена на Олімпіаді залежить від рівня підготовки та фінансування, яке вже в свою чергу підтримується державою. Свій вклад у розподілення коштів несе Національний олімпійський комітет, який впевнено робить ставку на недешевий біатлонний спорт.

Зовсім неважко зробити елементарні підрахунки щодо фінансування певного виду спорту. І біатлон вважається одним з найдорожчих в цьому відношенні: спорядження, яке включає в себе форму, гвинтівки, лижі, патрони та допоміжні елементи. Не потрібно забувати про відрядні, преміальні та утримання тренерського штабу. Лише за скромними підрахунками утримання одного біатлоніста державі обходиться біля 30 тис. євро. А в України ще є, так званий, резервний склад.

Чи не доцільніше було вкласти в десятки разів меншу суму в умовного Абраменка, чи скелетоніста Гераскевича, які попри всі фінансові проблеми досягли неабиякого успіху на Олімпіаді?

Звичайно, що в України на даний момент є багато інших, більш важливих питань, ніж Олімпіада. Але ці змагання завжди були основою об'єднання не лише всередині країни, але й на міжнародній арені: яскравий приклад запрошення КНДР на змагання в Пхьончхан.

Тому Національному олімпійському комітету потрібно зробити висновки після провальних змагань, і вже через чотири роки зробити відчайдушний прорив в олімпійському спорті.