Чому український хокей опинився на дні

До початку змагань на чемпіонаті світу з хокею в дивізіоні 1А, який було довірено приймати Києву, прогнози на виступ на цьому турнірі господарів змагань були досить оптимістичними. Українцям пророкували важкий матч і статус "андердога" в протистоянні із міцною збірною Казахстану, але з іншими суперниками – Угорщиною, Польщею, Південною Кореєю та Австрією наші хлопці в теорії мали б виглядати впевненіше і розраховувати на перемоги. Втім, теорія виявилася набагато яскравішою за практику. Реалії були дуже болючими – українці в перших двох матчах проти далеко не найсильніших команд програли – угорцям 3:5 і полякам 1:2, і тепер не просто майже втратили шанси на підвищення в класі, але і куди гірше – можуть впасти ще нижче в ієрархії світового хокею.

Чому український хокей, обличчям якого і є наша національна збірна, став таким слабким? Головною причиною цього є практично повна відсутність умов для розвитку цього виду спорту в країні. Державі зараз не до спорту взагалі і не до хокею в принципі, українські багатії, за дуже рідким виключенням, теж не поспішають вкладати гроші в цей вид спорту, а самостійно таланти в хокеї в українських реаліях просто не мають шансів пробитися скрізь землю (точніше – скрізь лід), адже, на відміну від того ж футболу, чи баскетболу, хокей – занадто дорогий вид спорту, аби займатися ним професійно. Якщо для футбольних тренувань вистачить дірявих кросівок та м'яча, то для хокею лише амуніція коштує стільки, скільки середньостатистична родина в Україні не може і не захоче собі дозволяти. І це ми ще не говоримо про місця для зайняття хокеєм.

Тренуватися українським хокеїстам майже немає де. І якщо у великих містах ще залишилися поодинокі льодові палаци та ковзанки, то в регіонах про них можна лише мріяти. Залишає бажати кращого і стан цих самих ковзанок та якість їх інфраструктури. Після чого не дуже дивує той факт, що наші хлопці програють представникам Угорщини та Польщі, де умови для тренувань не тільки якісніші, але й створюються масово, допомагаючи залучати до виду спорту більше талановитої молоді.

Також не сприяє підвищенню якості гри українських гравців і рівень українського чемпіонату. В ньому взагалі не так багато учасників – 6, а про сильних учасників і говорити зайве – про їх кількість вам краще розповість величезний список непристойно розгромних перемог з рахунками на кшталт 13:2, 11:0 та інші. Коли проти українських збірників виходять гравці з інших країн, які відмовляються пропускати по десять-п'ятнадцять шайб за гру, отримуємо проблеми з результатами.

Тому можна порадіти за організаторів чемпіонату світу в дивізіоні 1А в Києві, правом на проведення якого так пишались в Україні, але от порадіти за український хокей не виходить і навряд чи вийде в найближчому майбутньому. Більше того – дно, яким зараз видається вітчизняний хокей, може ще виявитися далеко не останнім "поверхом" знизу.