Жити в Європі: Що таке "Еразмус" і з чим його "їдять" студенти

Студенти в Словаччині не тільки старанно готуються складати іспити, але й вже планують свій наступний навчальний семестр

Жити в Європі: Що таке "Еразмус" і з чим…

Кореспондент Depo.Закарпаття продовжує гризти "закордонну" науку в університеті Братислави, щоб стати магістром. Паралельно з цим опановує "азбуку" життя за кордоном.

Частина 11. Програма обміну студентів

Час плине швидко, і, таке враження, що я за ним не встигаю. Не за горами Новий рік, вже ось-ось закінчиться перший семестр мого навчання у Словаччині, який так швидко пролетів. Проте саме зараз студенти не тільки старанно готуються складати іспити (і я в тому числі), а й вже планують свій наступний навчальний семестр. Можливо, для українського студента це звучить не зовсім зрозуміло, проте у Словаччині це досить важлива подія.

Хочу розповісти про відому більшості програму обміну студентів, викладачів і науковців країн-членів Євросоюзу, а також Ісландії, Ліхтенштейну, Македонії, Норвегії і Туреччини, яка називається "Еразмус". До списку країн-членів входить і Україна, студентам якої і присв'ячується…

Суть програми – співпраця між університетами й підвищення мобільності студентів. Головною умовою "Еразмусу" є те, що студент може отримувати стипендію у ВУЗі, в котрому навчатиметься. Проте пощастити зі стипендією може не завжди, адже кількість "стипендіальних" місць є обмеженою. Та все ж плюси є, адже в будь-якому випадку за навчання в іноземному ВНЗ студент не платить.

Сума стипендії залежить від ліміту, який визначається для кожної країни. Терміни навчання і стажування можуть складати від 3 місяців до 1 року. Щоб краще зрозуміти, що ж це таке і з чим його їдять, я розпитала Юлію Гончар, яка вже третій місяць навчається за цією програмою.

"Моя програма добігає кінця, і я можу з впевненістю сказати, що Erasmus+ це найкращий досвід в моєму житті та одне з найважливіших рішень, які я коли-небудь приймала. Минулого року я вступила до словацького університету. Проте на цьому я вирішила не зупинятися і спробувати щось нове для себе. Програма Erasmus+ завжди цікавила мене, проте ніхто з моїх одногрупників не проявив бажання щодо участі в ній, окрім мене. В свій успіх я не вірила, але вирішила використати шанс. А чому б і ні?", - щиро поділилася Юля.

Найскладнішим, за її словами,був етап збору всіх потрібних документів. Цей процес можна поділити на кілька етапів. Перший - збір документів для університету, в якому навчаєшся. Пакет документів та вимоги для участі в програмі в кожному університеті різні. "Для університету, котрий обрала, я написала мотиваційний лист і резюме англійською і словацькою мовами. Після цього зі списку університетів-партнерів обрала три варіанти. Насправді, вже тоді я знала, що це буде Австрія, тому і поставила її на перше місце", - згадує співбесідниця.

Наступний етап – співбесіда. "Тут я відповіла на кілька стандартних запитань: Чому я хочу взяти участь в програмі? Чому саме ця країна та цей університет? Чи володію я німецькою? Моє хобі і подібне. Після співбесіди оголосили список учасників, які пройшли цей етап. На щастя, я знайшла своє прізвище в цьому списку, але без можливості отримувати стипендію. Проте згодом хтось відмовився від участі, список посунувся і я отримала свій шанс на стипендію у розмірі €440", - розповіла Юля.

Далі - збір документів для університету. На цьому етапі потрібно контактувати безпосередньо з університетом, надіслати необхідні документи й отримати підтвердження. Їх Юля збирала протягом літа, на відстані в тисячі кілометрів, зі США. Опісля надіслала резюме, мотиваційний лист, оцінки за минулий рік, також обрала спеціальність і список предметів, які б хотіла вивчати. Згодом отримала згоду і все, що залишалося – це оплатити гуртожиток, оформити страхування і студентську візу.

Для навчання Юля обрала місто Інсбрук в Австрії, яке розташоване в Альпах, неподалік Італії. "У це маленьке і затишне містечко, яке з усіх сторін оточене горами, я закохалась одразу. Люди тут відкриті, дружелюбні і завжди задоволені своїм життям. Вони обожнюють гори, спорт і все, що з цим пов'язано. На додачу, це ще й студентське місто, де є два невеликі, проте відомі університети, які залучають до себе іноземних студентів. Обраним університетом я теж дуже задоволена. Рівень освіти тут надзвичайно високий, викладачі – професіонали своєї справи, а студенти – мотивовані й обожнюють навчатись! Максимум практики, творчих самостійних і групових завдань та мінімум теорії. Хоч Австрія і дорога країна, проте мені вдається вкладатися у розмір стипендії. За житло потрібно платити €300. На їжу витрачаю орієнтовно €75 на місяць", – каже Юлія.

"Erasmus для мене – це не тільки можливість спробувати себе в іншій сфері чи провести семестр за кордоном, – продовжує вона. – Це досвід і купа нових знайомств, це подорожі й обмін знаннями, вдосконалення англійської, пізнання нових культур і маса вражень щодня!"

Мені ж стало цікаво, чи різняться бажання й очікування українського студента від словацького. Тож вирішила запитати одногрупника Томаша Кушніра, котрий вже наступного семестру освоюватиметься в новій країні.

"Оскільки я вирішив вступати на магістратуру й продовжувати навчання, захотів змінити звичну мені обстановку. "Еразмус+" для мене став найкращим способом втілити бажане в реальність. Зараз я лише у фазі підготовки, тому ще не знаю, який досвід на мене чекає. Хоч університетська "бюрократія" – не найкраще, з чим мені доводилося зустрічатися, проте і не найгірше, тому впораюсь. На вибір у мене було три країни: Чехія, Іспанія або ж Польща, яку я в підсумку й обрав. З досвіду одногрупниць знаю, що в Мадриді всі предмети були іспанською, а все, що я можу сказати цією мовою – це "Me gusta". Чехія для мене не була такою цікавою, оскільки я там буваю відносно часто, а розмовляти можу й словацькою, адже наші мови дуже схожі. Мовний бар'єр – це словосполучення, котре характеризує програму. Проте саме його я намагатимусь здолати", - розповів Томаш.

Хлопець зізнався, що досить складно було з пошуком предметів у Варшаві. "Сподіваюсь, що з часом все стане зрозуміліше. Це така собі підготовка до паперової роботи, якої в мене незабаром буде чимало. Проте після цього починається один із найцікавіших етапів, на котрий я очікую найбільше: нові знайомства і нова країна. Дуже хочу порівняти, чим відрізняється навчання в Польщі від навчання в Словаччині. Вже з нетерпінням чекаю наступний семестр і продовжую вивчати мову, що додає мені стимулу й енергії", – подлився Томаш.

А я продовжую готуватися до закінчення першого семестру. Хоч до участі в програмі мені ще далеко, про неї я вже знаю достатньо. А з часом, хто-зна, можливо і гайну в яку-небудь Ісландію чи Ліхтенштейн.

Читайте також із циклу "Жити в Європі":

З чого закарпатські студенти починають "вливатися" в ЄС

Як закарпатському студенту влаштуватися в гуртожитку ЄС

Навіщо закарпатському студенту за кордоном "айсик"

Чому "на Словаках" закарпатські студенти можуть забути про таксі

Як закарпатські студенти інтегруються в "інтернаціонал"

Як "pozor" та "kaki" збили з пантелику закарпатських студентів

Чи можливо "на Словаках" втриматися від віденської кави

Як українському студенту влаштуватися на роботу в Словаччині

Де в Братиславі наближення свята можна відчути на смак

Як на Млинській долині студентам не дають забути про "здоровий дух"

Всі новини Ужгорода та Закарпаття сьогодні читайте на Depo.ua

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme