Затримати не можна відпустити: по 3 причини, чому Циганкову варто і не варто їхати у Європу

Таку інформацію ще потрібно ділити щонайменше на два, але все ж диму без вогню не буває. Тим більше, що поширила її авторитетна іспанська Marca, а не, наприклад, турецькі агенції, які як підхоплять тему, то можуть щодня того чи іншого футболіста в усі можливі клуби "сватати".

Хай там як, але наразі виглядає на те, що Віктор Циганков є найбільш затребуваним футболістом української Прем'єр-ліги. Провідні клуби європейських топ-чемпіонатів готові вже зараз заплатити за нього від 15-ти до 20-ти мільйонів євро плюс бонуси.

Щоправда, президент "Динамо" навідріз відмовляється вже тепер продавати свою головну молоду зірку. Це звичне явище для Ігоря Суркіса. Згадайте, як довго, міжсезоння за міжсезонням, мусувалася тема продажу Андрія Ярмоленка, аж поки дортмундська "Боруссія" якимось дивом не вихопила його з Києва (зауважте, у випадку з Циганковим теж фігурують дортмундці).

Складно сказати, що там собі думає сам Віктор Циганков, що радять йому рідні друзі чи агенти, але аргументів за і проти переїзду в Європу вистачає. Чому ж не варто півзахиснику поспішати і покидати "Динамо" саме зараз?

Молодість. У листопаді йому виповнився лише 21 рік. До цього уродженець ізраїльської Нагарії, за великим рахунком, перебував лише в системі "Динамо", куди перебрався у неповних 14 років з Вінниці. Зараз же різка зміна може серйозно закрутити голову. Приклад талановитого "карпатівця" Мар'яна Шведа, якому не вдалося проявити себе в "Севільї", свідчить, що освоїтися в закордонних реаліях нашій молоді непросто. Тому краще ще витримати паузу.

Відсутність дублера на позиції. Коли Ярмоленко їхав у Німеччину, то на його місце готовим і сформованим уже міг стати якраз Циганков. Зараз же за спиною у Віктора не видно справді пристойного виконавця, який би хоча б частково замінив Віктора на позиції вінгера. Звідси й логіка Ігоря Суркіса – мовляв, поки не виховаємо нового Циганкова / Ярмоленка – нема чого відпускати.

Хороший колектив. Попри чималу порцію критику, в нинішнього "Динамо" є неабиякі перспективи. Підросло нове покоління гравців, з якого, на думку фахівців, можна ліпити команду. Крім Циганкова, це Миколенко, Шапаренко, Цитаїшвілі, Попов та інші. А ще у Віктора, як показують ігри останнього півріччя, хороше взаєморозуміння зі словенцем Вербічем, з яким вони деколи розігрують навіть дуже ефектні комбінації в один дотик. Та й поза полем з Беньяміном дружать…

Та все ж – може, таки варто спробувати чкурнути в якийсь європейський клуб уже тепер, в молодому віці, для того, щоби мати більше часу до акліматизації?

"Динамо" засмокче. Щоби там не казали палкі прихильники "біло-синіх", але київський клуб перетворився на таке собі "болото", в якому таланти "перестигають" і не можуть вибратися на високий рівень. На теперішньому етапі, незважаючи на локальні перемоги, футбольний Київ перебуває в тіні футбольного Донецька. Щоби вирватися з цього замкнутого кола, потрібні великі зусилля, прагнення реформ (чи є вони в Суркіса?) та час. А поки зірки зійдуться, можна й до футбольної пенсії тут досидіти.

Слабкість чемпіонату. Українська Прем'єр-ліга вже не та, що колись. Тримається вона на двох китах – "Шахтарі" і "Динамо", яких епізодично намагаються вкусити дрібніші рибки. І поки що тенденцій до кращого не відчувається. Навіть недавнє рішення про збереження в елітній лізі українського футболу 12-ти команд свідчить, що залишаємося у тому ж стані, різкого прогресу очікувати не варто. А майстерність талановитих виконавців зростає за належної та регулярної конкуренції. У нас її бракує, а ось у провідних європейських чемпіонатах можна це отримати.

Користь до збірної. Одна справа – потрапляти до головної команди країни з "Динамо", зовсім інша – з умовних "Боруссії" чи "Ліверпуля". Приклади Руслана Малиновського, Романа Яремчука і навіть сихівського хлопця (Сихів – спальний район Львова) Васі Кравця яскраво підтверджують, що з європейських першостей українці приїжджають трохи іншими людьми та футболістами. Той же Малиновський – уже один із визнаних лідерів "синьо-жовтих", а що було би, якби він досі залишався в "шахтарській" обоймі?..

Словом, складна це дилема для Віктора Циганкова – їхати вже чи пізніше. А, може, й ніколи, якщо в українському футболі все раптом налагодиться. Варто все обмізкувати та зважити, щоби потім не шкодувати…