Шевченко і "Мілан": Чому італійський варіант настільки привабливий для українця

"Звичайно, ми читаємо, що в інтернеті пишуть. Обговорили все це. Хочеться, щоби Шевченко залишився в національній команді", – сказав нещодавно форвард "синьо-жовтих" і бельгійського "Гента" Роман Яремчук, футболіст, який став одним із ключових гравців головної команди країни саме за тренерства Андрія Шевченка. І справді – в оточенні національної збірної можливий відхід наставника ледь не тема номер один.

Так само активно мусують можливість появи зіркового українця у їхньому чемпіонаті й італійці. І це серйозніше, ніж собі уявляють українські вболівальники чи навіть експерти. У Європі багато хто чомусь схильний вважати, що Андрій Шевченко – тренер, який уже відбувся. Тож йому, мовляв, цілком до снаги взяти відповідальність за серйозний європейський проект. Зважаючи на популярність і впізнаваність знаменитого в минулому форварда, публікації чи інтерв’ю з ним з’являються регулярно.

Наразі ситуація зрозуміла: ніхто нікуди не йде прямо зараз. Італійські журналісти рознюхали, що Андрій Шевченко після переговорів із міланцями начебто не проти другого входження в "Мілан", але й "синьо-жовтих" кидати категорично відмовляється. Тому саме він висунув умову перед босами титулованого італійського футбольного клубу про паралельне тренерство в Україні й Італії. Ті нібито поки що взяли час на роздуми, чи їм таке підходить. До того ж українець, за версією італійських медійників, за жодних обставин не візьметься до нової роботи, поки не виведе збірну України на Євро-2020 (а це, до речі, може вже статися в середині жовтня, якщо виграємо в Португалії).

І все ж видається, що якби ситуація в збірній України була гіршою, ніж на теперішньому етапі, то він, мабуть, разом з усім тренерським штабом прийняв би міланську пропозицію прямо зараз. І не зважав би на кума Андрія Павелка, який очолює Асоціацію футболу України й у всьому сприяє та підтримує у збірній України.

Річ у тому, що у футбольному світі (особливо у тренерському середовищі) наставників збірних вважають, так би мовити, "неповноцінними" чи "несправжніми" тренерами порівняно з тими, хто очолює клуби. У національних командах ціла купа обмежень: до тебе приїжджають футболісти, яких готують інші фахівці, тренувальний процес із ними недовготривалий, немає можливості провести хороші міжсезонні збори і таке інше. Так, звичайно, є визнані зірки тренерської справи, які досягали успіхів винятково з національними командами, але їх не так багато, і вони швидше винятки з правил.

У випадку з Андрієм Шевченко є ще один аспект, і він у цій ситуації дуже важливий (а, можливо, й найважливіший), насамперед для нього особисто. Під час блискучої кар’єри футболіста найбільших успіхів українець досягнув саме в "Мілані". Тому навіть десь там на підсвідомому рівні цей клуб для нього є трохи, якщо можна так сказати, ріднішим, ніж збірна України чи "Динамо" (не кажучи вже про "Челсі"). До того ж – клуб в Італії іменитіший, зустрічі колишніх одноклубників, судячи з публікацій у медіях, там тепліші, в Україні такого немає

Тому призначення Андрія Шевченка головним тренером "Мілана" – рано чи пізно – напрошується. Роботою у збірній України він заробив собі певний авторитет, сам неодноразово казав, що захоче спробувати себе колись на клубному рівні, тож розійтися їм –молодому тренерові й італійському клубові – напевно, буде складно. Але коли станеться такий прогнозований крок у тренерській кар'єрі Андрія Шевченка – це ще запитання, на яке складно відповісти...