Провінційні стадіони України: Зліт і занепад "Ювілейного" на Львівщині

Я дуже люблю подорожувати і по Львівщині, і по Україні, і по світу. Таким чином людина отримує нові враження, відчуває незабутні емоції, знайомиться із цікавими людьми. Цього разу я заїхав у Миколаїв. Невеличке містечко на Львівщині, яке, як і інші районні центри, має свій автентичний дух, свою історію, а також свої спортивні, і, зокрема, футбольні традиції.

Як і більшість міст і сіл Львівщини, Миколаїв зародився ще у середині тисячоліття, а саме у 1570 році завдяки польському королю Сигізмунду II Августу, який дав завдання шляхтичеві Миколі Тарлу заснувати місто поблизу Дроговижа (зараз село біля Миколаєва). Той завдання виконав і на свою честь назвав місто. Серйозний поштовх до розвитку дітище Тарла отримало у 1940 році. Тоді Миколаїв отримав статус міста і був створений Миколаївський район у складі Дрогобицької області. Але найголовніше те, що поблизу були великі поклади вапняку і глини і того ж року розпочалось будівництво цементного заводу. Саме із заводом і можна пов'язати усі футбольні звитяги Миколаєва. Крім того у місті зараз функціонує компанія "ПАФ" Дністер по видобутку піску, а у 2009 році відкрився великий завод "Хенкель Україна", який виробляє багато продукції, якою ми користуємось, коли робимо ремонт. Одним словом, Миколаїв є серойзним промисловим центром на Львівщині.

Щодо самого міста, як туристичного центру, то я би відмітив парк 400-річчя Миколаєва, кілька церков, пам'яток архітектури, ну і 2 музеї: Історично-краєзнавчий, та мистецько-літературний музей Миколи Устияновича і Уляни Кравченко.

За інформацією Івана Наконечного, начальника відділу фізичної культури та спорту Миколаївської РДА, міський стадіон був збудований у 1955 році. Саме там свої перші кроки робила команда "Будівельник", а згодом "Цементник". Чому команда так називалась, напевне, усім зрозуміло.

Так, у 70-их роках "Цементник" мав доволі значні успіхи на рівні колективів фізкультури. Команда двічі потрапляла у фінали кубка серед команд КФК. Перший такий успіх до команди "Цементник" прийшов у 1970 році. При чому тоді команда встигла зіграти і в кубку УРСР серед КФК і в кубку СРСР. Але, якщо в Кубку України команда вилетіла у чвертьфіналі від криворізького "Авангарду", то у іншому змаганні "Цементник" дійшов до фіналу, пройшовши 4 раунди.

Тоді раунд складався із одного матчу, команда грала або вдома, або на виїзді. Так, пощастило чвертьфінальний і фінальний поєдинок грати на домашньому стадіоні. Із однаковим рахунком 1:0 миколаївці обіграли грузинський "Ерміс" та литовський "Невежіс". У фіналі "Цементник" у Чернівцях програв московській "Стрілі" 0:3.Трохи менш вагомий успіх "Цементник" повторив у 1979 році. Тоді команда пройшла у фінал Кубка УРСР серед КФК.

Команда 1970 р.

Команда 1990 р.

Новий поштовх у результатах і розвитку вже пов'язаний із новим спортивним комплексом "Ювілейний", який побудували у 80-их роках.

Команда вдало виступала у обласних змаганнях, кілька разів ставши чемпіонами області. Найцікавіший період почався у 1997 році. Команда отримала серйозне фінансування, змінила назву на "Цементник-Хорда" і стала професійним клубом, заявившись у другу лігу України. Всі домашні матчі клуб проводив на стадіоні "Ювілейний", який відповідав усім вимогам проведення професійних матчів. Із стадіоном "Ювілейний" пов'язаний найбільший успіх миколаївського футболу українського періоду – це третє місце у групі А другої ліги у сезоні 1998/99 років. На жаль, у першу лігу тоді піднімався лише переможець і ним стало ужгородське "Закарпаття". Після такого успіху команда ще два сезони поспіль займала місця у верхній частині турнірної таблиці. А посеред сезону 2001/02 років фінансування завершилось і клуб "Цементник-Хорда" припинив своє існування.

Команда ж продовжила виступи на обласному рівні і далі, граючи на стадіоні "Ювілейний". Але занепад продовжувався і миколаївський футбол скотився аж до рівня другої ліги області. Занепадав і місцевий стадіон "Ювілейний", який колись вміщав 7000 глядачів. Зараз на одній стороні трибун вже немає, залишились лише бетонні підставки для лавок. Головну трибуну давно не реконструювали і її надалі прикрашають дерев'яні лавки, а не пластикові сидіння. Від табло залишився лише металевий каркас. Великого футболу стадіон "Ювілейний" також вже не бачив давно, адже місцева команда, яка тепер називається ФК "Миколаїв" грає на міському стадіоні, який знаходиться ближче до центра міста. Хоча він і вміщає лише 1000 глядачів на одній центральній трибуні. Втім, для рівня чемпіонату Львівської області цього цілком вистачає.