Перші підсумки осінньої частини УПЛ: Пацієнт стабільно хворий

Позитив, як і негатив, можна знайти у всьому. Але в українському футболі, зокрема, в елітній його лізі, яка зазвичай є лакмусовим папірцем стану футбольних справ у країні, наразі без особливих змін. Як і раніше, триває скочування донизу – не різке, та все ж справи більше йдуть у мінус.

Відвідуваність матчів. Що стає найбільшим показником успішності футбольного чемпіонату? Так, глядацький інтерес. Він у нас на стабільному рівні, стабільно низькому. Середню відвідуваність матчів "намалювали" у розмірі трохи більше 4-ох тисяч уболівальників на матчі (приблизно така ж цифра фігурувала і наприкінці минулого року). І то в деяких випадках у нас іще вміють "домалювати", додавши якусь циферку для штучного збільшення статистики. Але все одно добре видно – люди голосують ногами.

Пояснювати це можна багатьма об'єктивними та суб'єктивними причинами (впливає війна, клуби вимушено грають не вдома, на стадіонах перебувати не затишно тощо), проте факт є фактом: інтерес до УПЛ у нас на низькому рівні, що частково підтверджує тезу скептиків про те, що Україна – нефутбольна держава…

До речі, в цьому плані можна досягнути прогресу за рахунок мегаполісів Дніпра та Харкова, чиї футбольні команди, змагаючись у Першій лізі, мчать швидкими темпами до підвищення у класі, однак глобально проблему це теж не вирішить.

Фаворит відомий. Інтересу до футбольних змагань в Україні могла би додати інтрига в боротьбі за чемпіонство. Вона начебто є, бо й надалі якраз бої "Динамо" з "Шахтарем" викликають найбільше зацікавлення, але насправді, вибачте за парадокс, її немає. Попри те, що кияни перманентно "п'ють кров" у донеччан, часто перемагаючи в очних дуелях, в УПЛ і надалі фаворит відомий – він і очолює її турнірну таблицю.

Під час тривалого зимового середсезоння багато що може змінитися. Але таких змін уболівальники тієї чи іншої команди чекають постійно, а практика у підсумку показує, що тенденція в нашому футболі незмінна: "Шахтар" – попереду, "Динамо" – намагається наздоганяти. Це стосується не тільки гри безпосередньо на футбольних полях, а й ведення футбольного господарства.

"Третя сила". У цьому плані восени заварила кашу "Олександрія". Однак піти на зимову перерву на другій сходинці турнірної таблиці хлопцям Володимира Шарана не дозволив "Львів".

Футбольний клуб, який виник на місці рівненського "Вереса", заслужив реноме грози авторитетів. Від непередбачуваності "синьо-золотих" постраждала вся перша трійка – "Динамо" й "Олександрія" програли, "Шахтар" зіграв у нульову нічию. Що цікаво, всі ці "скальпи" львів'яни зняли у виїзних матчах. Та все ж по-справжньому "третьої сили" українському футболу бракує, бо насправді це більше наразі нагадує імітацію конкуренції фаворитам.

Фахівці кажуть (та й клубні бюджети підтверджують), що третьою після "Шахтаря" і "Динамо" мала би стати луганська "Зоря", проте команда Юрія Вернидуба дещо загальмувала турнірною дистанцією, лише наприкінці року набравши більш-менш пристойної ходи. Побачимо, що відбуватиметься навесні.

А взагалі – проблеми української елітної футбольної ліги чітко демонструє хоча би остання зустріч керівників клубів, що є учасниками УПЛ, точніше те, що вона не відбулася, адже не набрала кворуму – з 12-ти колективів прибули представники 6-ти. Це ще раз свідчить про те, що в людей, які займаються футболом, не має яскравого розуміння, як і куди рухатися далі. Часто містечкові амбіції беруть гору над загальним бажанням наведення порядку у футбольному господарстві. Ось і виходить, що наші сусіди Польща чи навіть Угорщина, на яких ми раніше дивилися з гори до низу (у сенсі футбольних чемпіонатів), тепер сміливо хваляться, що вони Україну вже обскакали за рівнем внутрішніх футбольних змагань. Як це не прикро, але вони десь мають рацію…