Фанати "Манчестер Сіті": Україна - чудова, але у вас є расизм

На початку лютого УЄФА дозволив "Динамо" приймати "Манчестер Сіті" із вболівальниками. До гри лишалося три тижні, але для британців таке рішення стало несподіванкою. Англійський вболівальник - це людина, яка заздалегідь планує поїздку на певний матч, бронюючи квитки, заощаджуючи гроші. Тому велика кількість фанів "Ман Сіті" не змогла собі дозволити вояж у Київ, обравши замість матчу Ліги чемпіонів недільний фінал Кубка англійської ліги, де "Сіті" протистоятиме "Ліверпулю". 

"Блакитних" у Києві підтримають 700 фанатів. Деякі з них прибули до столиці України вже у вівторок, 23 лютого.

У програмі британських фанатів, як завжди, прогулянка по історичних місцях Києва: Поділ, Лавра, Михайлівська Площа, вулиця Небесної сотні...

З одним із фанатів "Сіті" Джоном ми зустрілися біля стадіону "Динамо" ім. Валерія Лобановського. Він якраз йшов на НСК "Олімпійський", щоб подивитися на вечірнє тренування британського клубу. 

"Ми приїхали раніше, інші будуть в Києві в середу зранку. У кожного є свої плани, робота. Взагалі важко було спланувати цю поїздку, занадто пізно надійшло рішення УЄФА про зняття дискваліфікації з "Динамо", - бідкається Джон.

Клуб та офіційний фан-клуб "Ман Сіті" допомагав фанатам з організацією поїздки. Вояж у Київ коштував близько 400 євро. У цю вартість вже входили квитки у секторі D НСК "Олімпійський" та готель. 

"Деякі з наших сьогодні у Чорнобиль поїхали на екскурсію", - продовжує розповідати Джон. - А я вирішив погуляти містом. Трохи лінивий".

Я пропоную британцю невеличку екскурсію вулицею Небесної сотні. Кілька днів тому тут вшановували загиблих від куль снайперів героїв. Ми йдемо повільно, бачимо багато квітів, Джон мовчить. Я розповів йому історію про той день, як людей вбивали у центрі столиці, що у Європі не можуть бодай уявити таких ситуацій. Спробував передати той біль, який є у серці, коли крокуєш бруківкою і бачиш фотографії цих людей.

"Я бачив відео, їх показували в новинах. У Британії більшість людей вже забули про це. Але зараз, йдучи цією вулицею, я розумію, яке це велике горе для вашого суспільства", - коротко коментує мою розповідь Джон. Інколи, він зупиняється біля всіяних квітами "клаптиків" нашого горя, роздивляється фотографії. 

Я розумію, що розмову потрібно перевести і починаю розпитувати Джона про футбол. Він охоче розповідає про свою команду, прихід Гвардіоли, який фанати сприймають по-різному.

"Пеллегріні піде, він себе вичерпав. Команда, на жаль, не здатна виграти з ним чемпіонство. Це видно по наших останніх матчах. Ми жахливо програли "Лестеру" і "Тоттенхему". І це все у рідних стінах. Сподіваюся, що у неділю виграємо Кубок Англії. Гвардіола, швидше за все, зможе за два роки побудувати команду, яка виграє Лігу чемпіонів. Пеллегріні вже зараз грає під нього", - каже Джон. 

На моє питання, що він взагалі знає і думає про Україну, той відповідає швидко: "Шевченко, Кличко, сало і гарні дівчата - з цим асоціюється Україна в Англії. Але є й негативні моменти, - каже британець. - Ваші фанати - вони не дуже люблять людей іншої національності". 

Джон натякнув на "расизм", про який так люблять говорити у FARE. За словами фаната "Ман Сіті", британську пресу облетіли фотографії з побиттям темношкірих фанатів під час гри з "Челсі". Про такі випадки взагалі було відомо ще до Євро-2012, мовляв, постійно на трибунах вивішується нацистська символіка.

"Нас попереджали у фан-клубі перед вояжем в Україну, щоб ходили групами, бо у Києві є злочинці, котрі нападають на іноземців. Але я вирішив ризикнути", - додає Джон. 

Після цього говорили ми про різні життєві речі. Зайшла розмова навіть про пиво. Джон розповів, що в Британії цілком нормально всією родиною сідати за стіл і випивати по келиху чи два пива щодня. 

"У Шотландії взагалі футболісти деяких команд вживають пиво у роздягальні, як воду. У нас це також є, в нижчих дивізіонах", - розповів мій новий британський приятель.

На НСК "Олімпійський" відбулася прес-конференція тренера "Сіті" Мануеля Пеллегріні, а за тренуванням команди спостерігало кілька відчайдушних фанатів, які у цей вечірній день замість посиденьок у пабі обрали стадіон.

Інша моя розмова відбулася з дійсно унікальною фанаткою "Сіті". 74-річна Шейла вболіває за "блакитних" вже 50 років. Вона має 4 дорослих дітей, 7 онуків і 3 правнуків. Але продовжує їздити світом, вболіваючи за свою команду.

"Гра, яку я найбільше запам'ятала, була заключна битва сезону 2011/2012, коли ми програвали 1:2 "КПР" і виграли на останній компенсованій хвилині 3:2. Серхіо Агуеро отримав найбільш високу оцінку, але для мене Сабалета був героєм, тому що він забив перший гол. Я плакала від щастя", - згадує Шейла.

За її словами,  фанати "Манчестер Сіті" нормально віднеслися до рішення провести матч у Києві з глядачами, але злість на УЄФА також була.

"Ми розлючені на УЄФА. Вони затягнули з рішенням, прийняли його надто пізно. Для нас це катастрофа, оскільки спланувати поїздку і відкласти гроші дуже важко, бо на "Ман Сіті" після "Динамо" чекає фінал Кубка ліги. Багато людей вже забронювали квитки, отже, не могли дозволити собі поїхати в Київ", - каже Шейла.

Після слів Джона про українських вболівальників і натяків на расизм, я вирішив задати питання Шейлі, щоб зрозуміти ставлення британців до наших фанів. Я запитав у Шейли: "Невже дійсно у Британії думають, що в Україні процвітає расизм?".

Британка трохи подумала і відповіла досить відверто.

"Ми не думаємо, що расизм процвітає в Україні. Але ми вважаємо, що він існує і, очевидно, ми сподіваємося, що люди у вашій країні намагаються викорінити його. Про побиття темношкірих фанатів на матчі з "Челсі" я знаю і знаходжу будь-які випадки расизму огидними, але не засуджую всіх шанувальників "Динамо", тому що є хороші і погані серед більшості фанатів", - сказала вона.

Із почутого я зміг зробити висновок, що у Британії болісно реагують на будь-які повідомлення ЗМІ і навіть не намагаються вдаватися у подробиці. Для них атака на темношкірих - це расизм. Британці не стануть задумуватися, була це провокація, чи ні. Наша розмова з Шейлою на цьому не закінчилася. Британка розповідала мені, що їй дуже подобається Київ, місцеві історичні пам'ятки і собори, а також привітні люди. 

Шейла вже була у столиці в 2011 році, коли "Динамо" грало проти "Манчестер Сіті" в Лізі Європи. Тоді український клуб переміг 2:0, а київська міліція відзначилася нахабством.

"Вони не були привітними. Коли я погано себе почувала після матчу, а я діабетик, вони штовхали мене у спину, тому що я не йшла досить швидко для них. Коли мені довелося зупинитися, щоб відпочити на лавці, вони схопили мою руку і потягнули вперед, хоча мій друг намагався пояснити їм, що мені погано", - каже Шейла.

Про нову поліцію жінка тактично відповіла, що не бачила їх у дії, а помічала лише патрульні машини.

Війна на Донбасі для британців - це також щось далеке. Вони живуть своїми проблемами, від України там давно втомилися. В агресії Путіна, яка така важлива для нашого суспільства, вони не дуже розуміються. 

"Я не дуже багато знаю про війну на Донбасі і в Британії мало говорять про це", - каже Шейла.

За її словами, її друзі не бояться їхати в Україну не дивлячись на всі історії про расизм і війну. Але я роблю висновок, що думка європейців про події в Україні "скомкана". Там про нас забувають, асоціюючи країну лише із салом, Шевченком та гарними дівчатами. А все тому, що у нас занадто слабка інформаційна політика і зовсім не розвинені ЗМІ, в яких не вміють або не хочуть передавати новини англійською мовою. Російська ж пропаганда у цьому плані працює значно краще.

Прощаючись з Шейлою ми обмінялися думками про сьогоднішній матч. На її думку, буде нічия, а в Англії переможе "Сіті". Я побажав їй гарного дня і ще багато поїздок, оскільки футбол - це набагато краще, за політичні ігрища.