Українському зірковому спортсмену пропонували стати заступникoм міністра "ДНР"

Про це повідомляє Depo.Сектор з посиланням на radiosvoboda.org.

Спортсмен з Донецька Данило Болдирєв через військовий конфлікт на сході України був змушений переїхати до Одеси. Без житла, роботи, а головне - залишивши близьких в рідному місті. За словами Данила Болдирєва, було нелегко відразу підкорювати нові вершини не тільки в спорті, але і в житті. Незважаючи на нелегкий шлях, донеччанин вже кілька років тримається в топовiй трійці кращих скелелазів світу, а на Всесвітніх Іграх у Вроцлаві завоював "срібло".

- Ви з Донецька. Військові події залишили свій слід в спортивному житті?

- Це ноша на все життя. Я - там народився, і це моє місто. Не хочу заглиблюватися в політику, але там був мій будинок. Просто все забрали. Як у страшному сні. Я переїхав до Одеси. На жаль, квартирне питання не вирішене. Може після Всесвітніх Ігор щось зміниться.

Крім того, близькі там залишилися. Найважливіші люди, які зі мною все життя йдуть поруч, ніколи не відвернуться від тебе. Звичайно, я за них переживаю.

Намагаюся жити далі. Хочу забрати близьких з Донецька і починати нове життя вже в Одесі.

- Знаю, що в так званій "ДНР" пропонували донецьким спортсменам виступати під їх прапором. Були пропозиції вам?

- Запропонували не тільки виступати під їх прапором. Хотіли, щоб я залишився на кафедрі, навіть пропонували бути заступникoм міністра
Коли я повернувся з чемпіонату світу і кубка світу в жовтні 2015 року, то моєму тренеру відразу зателефонували і запросили в кабінет до нового нашогo ректора. Я приїхав. Там була охорона, якісь "чиновники", новий ректор. Вони сказали, що знають хто я, мої досягнення, що ми з тренером підняли скелелазіння в місті. Говорили, що їм такі люди потрібні. Запропонували не тільки виступати під їх прапором, а й розвивати спорт в цілому. Хотіли, щоб я залишився на кафедрі, навіть пропонували бути заступникoм міністра спорту. Мовляв, у них велике майбутнє.

У мене тоді був сезон. Сказав, що я - спортсмен, зібрав речі і поїхав. Начебто звучало красиво, але які перспективи у "ДНР"? Мої особисті перспективи не перетиналися з їх пропозиціями. Я повертався в наступному році до свого тренера, але мене вже не чіпали. Я так думаю, що все ж сподівалися. Адже мене знали, як донеччанина.