"Брудний" футбол хунти: Чому Росія так схожа на Аргентину-1978

Нинішній Мундіаль дуже нагадує про події в Аргентині у 1978 році. Але почнемо з футболу.

Перемога збірної Росії над Іспанією в 1/8 фіналу і вихід в чвертьфінал домашнього Мундіалю здивувала весь світ. 1029 передач іспанців проти 202 у росіян не допомогли збірній Йерро вирішити питання в основний та додатковий час. А в серії пенальті у них щось пішло не так. Росія із самого початку вийшла грати з думкою про цю серію. П'ять захисників і "автобус", який дав збій лише автоголом Ігнашевича на початку. А потім вже іспанець Піке своєю рукою подарував пенальті і гол Дзюбі в кінці першого тайму. Другий тайм - тотальний захист Черчесова проти колосальної відсутності думки збірної Йерро. Ну а далі - переможця ми всі вже знаємо. І це нас засмучує.

Для Росії - це історичний чвертьфінал. Як і для нас в 2006-му. 12 років тому в 1/4 ми "влетіли" 0:3 майбутнім чемпіонам світу - Італії. Росія гратиме з Хорватією із "динамівцем" Піваричем, екс-дніпрянином Стріничем та екс-динамівцем Відою в складі. Відомо, за кого будемо вболівати. Хорватія також в серії пенальті здолала Данію, а групу завершила з 9 очками. І суперників там прохідних, як у Росії (Саудівська Аравія, Єгипет) не було (Нігерія, Аргентина, Ісландія). Росіянам взагалі дісталася найлегша з усіх груп за дивним збігом обставин, ще й перша гра з саудитами, де Путін у ВІП-ложі тис руку принцу Муххамеду бен Сальману і розкішно приймав його в своїй країні. Звісно ж, домовленості про продовження угоди ОПЕК+ треба було закріпити.

Як і ми в 2006-му, росіяни перемагали вищеназваних аутсайдерів та програвали фавориту групи Уругваю 0:3. А в плей-офф виграли в серії пенальті, як і ми зі Швейцарією. Повністю повторюють наш шлях, що не може не радувати з огляду на аналогію з італійською перемогою на ЧС-2006 з прицілом на Хорватію-2018. Окрім цього, наші футбольні чиновники після 2006-го року подумали, що в українському футболі все чудово. І на кожному кроці трубили про величне досягнення Блохіна - чвертьфінал ЧС. Через задертий високо ніс ми і отримали грецьку ганьбу у плей-офф ЧС-2010 на "Донбас-Арені" і провал на Євро-2012. Те саме очікує і росіян, де Мутко буде "найкрутішим футбольним функціонером", а в збірній "повний порядок". Тому на українських вболівальників, які люблять споглядати російську ганьбу, чекає провальна кампанія цієї збірної на Катар-2022. Бо у футбол грати там особливо нема кому, крім хіба Головіна. А рівень команди без нього всі бачили по грі з Уругваєм. Та спробуй тепер скаєи це комусь в державі "побєдобєсія".

Та про футбольні перспективи російської команди говорити хочеться менше, ніж про аналогії політичні. ЧС-2018 за своїм змістом і формою дуже нагадує мундіаль в Аргентині 1978-го року. За два роки до початку того ЧС в цій країні до влади прийшла хунта на чолі із Хорхе Віделою. Він тероризував власний народ методом так званої "брудної війни". В Аргентині зникали люди - всього з 1976-го по 1981-й через політичні мотиви було знищено щонайменше 10 тисяч чоловік, ще 60 тисяч вважалися зниклими безвісти, а 60 отримали тюремні строки. Там були іноземні - французькі - політв'язні, як і у сьогоднішній Росії, де сидять українці в тюрмах, кримські татари та інші (всього 358 людей за офіційними даними). Людей, звісно, путінський режим вже масово не знищує вдома - збирає найманців і відправляє на Донбас, у Сирію. Та і взагалі, кого можна вже повбивали на початку як на початку 2000-х, так і відносно нещодавно (Політковська, Нємцов та інші).

У ФІФА думали забрати в Аргентини право на проведення мундіалю, але Відела запевняв, що Мундіаль пройде на найвищому рівні. Як і російський лідер Путін, якого від аргентинського диктатора відрізняє хіба те, що футбол не є його улюбленим видом спорту - він навіть на іспанців Медведєва відправив. І ЧС на Росії відбувається без порушень прав людини, махачів хуліганів чи іншого насильства - все під контролем, як і в Аргентині 40-річної давнини. Але сьогоднішня Росія, як і Аргентина того часу, знаходиться під владою людей в погонах - КГБістів та вояків. Хоча і в костюмах, замазаних кров'ю у Сирії, Чечні, на Донбасі та в Криму...

Результатом ЧС-1978 стала перемога збірної Аргентини без Марадони у фіналі над Голландією без Кройфа, який не поїхав через політичні мотиви, з купою скандальних суддівських рішень. Наприклад, як у матчі з Францією (2:1), про який досі сперечаються експерти та колишні футболісти, розповідаючи історії про підкуп представників ФІФА, однобоке суддівство арбітра, сині пігулки для аргентинців і нібито звільнених французьких політв'язнів після гри. Як тут не порівняти із Куйперсом, котрий не поставив у ворота Росії пенальті в другому овертаймі, коли Ігнашевич завалив іспанця Рамоса. Не допомогли навіть асистенти із системою VAR, яка хоч і працює (згадати матчі Австралії з Францією, Нігерії з Ісландією, Бразилії з Коста-Рикою та ін.) , але головним на полі все одно є арбітр. А було ще 6:0 з Перу, яку нібито купив Відела за $50 млн та 35 тисяч тонн зерна для перуанців. Про це писав журналіст Девід Ялопп. Зараз теж пишуть про куплене золото ЧС-2018 за 15 млрд. І не просто люди - футбольні функціонери рівня голови федерації футболу Маріуполя Василя Журавльова.

Після тріумфу аргентинського режиму на футбольному полі була Фолклендська війна з Британією із присмаком відновлення "історичної справедливості", поразка в ній і крах хунти.

Для нинішньої Росії чвертьфінал є таким самим досягненням, як для Аргентини перемога в 1978-му на ЧС. І цей успіх, як і тоді, ризикує стати стимулом об'єднання людей навколо режиму. Вже зараз росіяни здебільшого навіть не помічають тих, хто протестує на вулицях проти підвищення пенсійного віку, а також людей, які проводять акції на підтримку нашого політв'язня Олега Сенцова. Вони святкують і радіють, а місцева преса називає цю радість "розрядкою", насолоджуючись позитивними публікаціями про Росію у світових ЗМІ. У 1978-му преса робила те саме.

Аргентина-1978 продовжила життя і легітимізувала кровожерливий режим, який намагався врятуватися від смерті патріотичною війною. Росія так само використовує ЧС-2018 для легітимізації. Та сама зустріч Путіна із Трампом у Фінляндії пройде на наступний день після фіналу ЧС-2018.

Росіяни вже мають свої війни. У них було "історичне відновлення справедливості" в Криму, досі горить Донбас, палає Сирія. Але у протистоянні з цивілізацією аргентинська хунта впала, а у Британії, навпаки, перемога у Фолклендській війні стала наслідком зростання патріотизму. Останнє дуже схоже на нинішню Україну. Російський режим більш сильний за аргентинську хунту. Він кинув виклик ліберальному порядку, розхитуючи Європу, США, нав'язуючи так звану "illiberal democracy", або гібридний режим. І футбол тут - лише частина гри у довгу.

Аргентина-1978 стала темною плямою на репутації ФІФА через звинувачення у корупції та дивні матчі. Росія-2018 - не виключення. І тут справа не стільки у жартах щодо купівлі Путіним іспанської збірної, які вже заполонили соцмережі, скільки сам факт проведення Мундіалю в країні-агресорі та відсутності намагання ФІФА відібрати ЧС, граючи у "футбол поза політикою", тоді коли цивілізований світ показав росіянам "червону картку" за анексію Криму і вдарив санкціями по режиму Путіна.

І ще подивимося, як і куди дійде російська збірна...

Фото: Epa