Чому російський біатлон відбувся легким переляком

Чому збирався виконком?

Головним питанням на порядку денному виконкому стало вирішення проблеми допінгу серед російських учасників біатлонних змагань. Після чергової частини доповіді незалежної комісії Всесвітнього антидопінгового агентства (WADA) під керівництвом Річарда Макларена Міжнародному союзу біатлоністів було передано список із 31 російського біатлоніста, кожного з яких підозрювали у вживанні заборонених препаратів. Така масовість порушення спортивних правил не залишала шансів IBU відмовчатися, тим паче, що серед спортсменів з інших країн потрохи почала зростати негативна реакція на те, що відбувається. Провідні біатлоністи і біатлоністки світу напряму заявляли, що вимагають від IBU жорстких санкцій до порушників і до всього російського біатлону в цілому.

Що вирішили на виконкомі?

По суті, ніякої конкретики і дієвих рішень ми не отримали, незважаючи на те, що зібрання тривало більше 5 годин замість запланованих 3-х. Ось головні тези рішень виконкому:

1. Вжити дисциплінарних заходів проти двох атлетів – тимчасове відсторонення (імена не називаються).

2.  Відкрити розслідування проти Союзу біатлоністів Росії і 29 інших спортсменів, мова про яких йде в другій частині доповіді Макларена і які не пов'язані з Олімпіадою в Сочі.

- Попередити кожного такого спортсмена РФ

- Встановити часовий ліміт для подачі зауважень.

- Створити робочу групу для подальшого антидопінгового розслідування IBU

Отже, фактично покарані лише двоє біатлоністів із 31-го, та і ті поки що покарані тимчасово і без оприлюднення імен.

Щодо етапів Кубку світу в Тюмені і юнацького ЧС-2017 в Острові, які збиралися бойкотувати провідні світові біатлоністи, то тут рішення виявилося дуже "дипломатичним" – формально IBU не став відбирати у росіян ці змагання, натомість Росія сама відмовилася від них. Типу зробили джентльменський хід, який дозволив очільнику IBU Андерсу Бессебергу навіть вичавити з себе фразу: "Росія почала робити кроки назустріч". І найголовніше – ЧС-2021 року, який заплановано на Росії, поки що ніхто ні в кого не відбирав.

Чи жорстке вийшло покарання?

Відповідь однозначна – покарання фактично не було, відібраний етап Кубку світу, на який і так багато спортсменів би не приїхало і невпевнений обвинувальний вердикт для двох із тридцяти одного біатлоніста, та ще і без називання прізвищ – це ніщо!

Так, в IBU обіцяють продовжити розслідування і довести його до кінця, але поки що це все виглядає як затягування часу. З моменту публікації другої частини докладу Макларена і появи інформації про 31 брудного біатлоніста пройшло майже два тижні. Невже за цей час не можна було дізнатися все, що треба для винесення конкретного вироку? Допінг або був, або ні. Спортсмени або винні, або ні. Якщо ні – треба сказати про це прямо і припиняти цирк. Якщо так – треба сказати всю правду, назвати прізвища і якщо всі три десятки спортсменів винні, то це пряма підстава для того, щоб вчинити з російським біатлоном те саме, що і з російською легкою атлетикою перед Олімпіадою в Ріо – вигнати поганю мітлою зі світової спільноти!

Що робити далі, аби дізнатися правду?

Найдієвіший спосіб боротися з допінговим злом нещодавно продемонстрували скелетоністи з Латвії та інших країн, що взяли приклад з латвійців пізніше – просто відмовлятися від змагань на російській землі, а у випадку з біатлоном – відмовлятися від змагань з тими росіянами, хто може бути "брудним". Іншими словами – бойкотувати не тільки етапи Кубку світу на Росії, але і інші етапи, доки не будуть названі імена всіх 31 спортсменів із списку Макларена. Уявляєте, як себе тепер будуть почувати біатлоністи з усього світу, якщо до першого етапу Кубку світу в 2017 року в Оберхофі будуть допущені росіяни, а прізвищ підозрюваних у вживанні допінгу так і не буде оприлюднено? Чи матимуть чисті спортсмени гарантії, що сьогодні вони будуть брати участь в чесній гонці?

На IBU треба тиснути, аби пришвидшити просування справи. Тиснути треба усіма доступними способами, і бойкот – кращий з них. Не вийдуть на старт Фуркад, Коукалова та інші зірки біатлону, і трансляції будуть менш рейтинговими, а там і до кризи недалеко. Тому чиновникам міжнародного союзу біатлоністів варто задуматися, що для них важливіше: престиж виду спорту в цілому, чи намагання "вибілити" своїх російських друзів, які завжди були такими привітними та гостинними до біатлонних мужів, коли ті навідувалися на Росію. А паралельно з цим ходили і змінювали допінг-проби у своїх "фейкових" лабораторіях по боротьбі за чистоту спорту.

Українському біатлонному товариству також варто говорити чіткіше і більш конкретно. Бо слова президента ФБУ Володимира Бринзака: "Чого нам бойкотувати? Як приймуть рішення, тоді і будемо дивитися, що відбувається в світі", - це справжня ганьба не тільки як для людини зі світу спорту, але і як для громадянина України, що відчуває на собі в останні роки агресію Росії. Чому у чехів і норвежців, яким росіяни насолили куди менше, ніж нам, вистачає духу висловити свою позицію більш різко і чітко, а нашому очільнику і нашим спортсменам ні? Досить бути "флюгерами" і робити так, як хоче більшість, час діяти самим і ставати на захист своїх інтересів і інтересів чесного спорту.