Чому збірній України ще рано їхати на Росію

Команда Андрія Шевченка здобула три очки і вийшла на друге місце в своїй відбірковій групі, але у тренера ще багато роботи попереду

Чому збірній України ще рано їхати на Ро…

Якщо на самому початку відбіркового циклу ЧС-2018 багато хто з українських вболівальників вважав, що збірній України не варто сильно старатися, аби потрапити в фінальну частину турніру, що пройде на території країни-агресора, то перед грою з Фінляндією думки цих людей дещо змінилися. Чому? Хоча б тому, що прогрес цієї команди, нової збірної України Андрія Шевченка та його штабу, в матчах проти Туреччини та Косово вже було видно неозброєним оком. Прогрес не тільки у якості гри, але і у різноманітті атакуючих варіантів. Саме атакуючих, що додає окремого оптимізму, адже після того, що ми бачили в матчах під керівництвом попередніх тренерів збірної, нинішня модель гри головної команди, з Коваленком та Зінченком в центрі поля, не може не тішити. І якщо прогрес продовжиться і призведе до того, що Україна все ж завоює путівку до фінальної частини ЧС-2018, то візит на Росію можна навіть вважати таким собі актом демонстрації спортивної переваги над ворогом.

Особливо, якщо самі росіяни за майбутні півтори роки не придумають зі своєю збірною нічого більш переконливого у порівнянні з тим "футбольним збоченням", яке команда Черчесова днями демонструвала у грі проти Катару. Навіть Путін зізнався, що команда його країни з футболу нині – м'яко кажучи, "так собі". А уявіть, що буде з обличчям президента Росії, якщо на фоні потуг його рідної команди на домашньому чемпіонаті паралельно гратиме весела, "легка" і атакуюча збірна Шевченка? Теоретично це було б непогане видовище, чи не так? Хоча поки що все це виглядає гарно лише у теорії. І матч проти фінів це довів. Адже Україна, хоч і перемогла, але не завжди діяла так, як хотілося б з точки зору надійності та душевного спокою вболівальників.

Чому збірній України ще рано їхати на Росію - фото 1

На практиці українці обіграли не найсильнішу збірну світу, хоча відрізками і виглядала дуже переконливо. На практиці у грі команди Шевченка досі залишається немало погрішностей – один Кучер чого вартий – людина не може жити без "ляпів" і активно напрошується на заміну, незважаючи на капітанську стрічку на руці. Вистачає і традиційних проблем зі стандартами, особливо, коли мова йде про протистояння з фактурними суперниками, що гарно почувають себе "на другому поверсі". А деяким гравцям атакуючої ланки варто попрацювати над різноманітністю своїх дій – деякі фінти того ж Ярмоленка і Зінченка вже настільки "читаються" суперниками, що їх "успішність" можна прогнозувати з точністю до 100%.

Але все ж є і багато позитиву навіть по такій дивній і нервовій грі проти Фінляндії. Той же Коноплянка явно додає і стає таким собі резервним фондом майбутніх великих перемог. Продовжує забивати Кравець – людину просто не зупинити! Освоюється в національній команді молодь – Соболь вже основний гравець, Зінченко теж, а Циганков провів дебютні декілька хвилин і натякнув на те, що на нього можна розраховувати в майбутньому. І що найголовніше – ця команда, навіть коли мало що виходило, все одно не складала рук і продовжувала шукати варіанти, в першу чергу, в атаці. Хоча ще не так давно при 1:0 українські футболісти катал б м'яч і чекали на фінальний свисток.

Чому збірній України ще рано їхати на Росію - фото 2

Тому наразі думка про те, що українці таки поїдуть на ворожу територію грати в футбол влітку 2018 року вже не викликає такого спротиву, як раніше. І якщо в наступному матчі відбору проти фаворита групи Хорватії "синьо-жовті" зіграють ще краще, аніж в Одесі і здобудуть гідний результат, підстав для роздумів у даному напрямку стане ще більше. Поки що ми граємо набагато краще ніж майбутній господар мундіалю, але зараз це взагалі не привід пишатися. Треба рівнятися на сильні команди.   

Больше новостей о событиях в мире читайте на Depo.Сектор

Все новости на одном канале в Google News

Следите за новостями в Телеграм

Подписывайтесь на нашу страницу Facebook

deneme