Якою буде збірна України, якщо її очолить Шевченко

Фантазія – річ багатогранна, вона може завести дуже далеко, але ми зупинимося лише на головних моментах, які вже зараз виглядають очевидними у зв'язку з потенційним призначенням Шевченка. Розпишемо по пунктах, що і як саме зміниться у збірній, коли і якщо Андрій Миколайович стане головним.

Збірна має стати більш відкритою. Шевченко, на відміну від Фоменка, більшість кар'єри провів у Європі, а тому знає, як важливо бути завжди на зв'язку з вболівальниками та ЗМІ. Андрій не стане відмовчуватися у непростих ситуаціях, він спробує пояснювати кожен свій крок, бо розуміє – чим більше інформації у пресу надходить від самого "коуча", тим менше журналісти додумують самі. Це важливо. Сподіваємося, що ця частина європейського менталітету, набутого українцем в Італії та Англії, стане йому в нагоді на новій посаді. До того ж, відкритість Шеви була помітна вже під час його роботи асистентом – саме він ходив на інтерв'ю до преси, відвідував прямі включення з Франції і таке інше.

Збірна має стати більш атакуючою. Шевченко – нападник, а отже має добре розуміти нюанси гри в нападі і працювати над тим, щоб поставити збірній більш яскраву гру. Звичайно, це буде непросто робити після багатьох років "автобусного стилю", але це зробити можна, тим паче, що наразі у команді є немало молодих гравців саме атакуючого плану.

У збірній можуть з'явитися іноземці-помічники. Дуже важливий пункт. Подивіться на те, як працює Сергій Ребров у "Динамо". Останні успіхи киян пов'язані з роботю не тільки молодого і амбітного головного тренера, але і з тим, що йому допомагали вмілі асистенти, зокрема Рауль Ріанчо, внесок якого дуже високо оцінюють спеціалісти. Шевченко також має зрозуміти – сам він не потягне увесь "віз", до того ж досвіду у нього наразі кіт наплакав, а тому потрібні помічники. Люди, яким він може довіряти, які мають більше досвіду та розуміються на окремих нюансах підготовки гравців. Фізіотерапевти, тренери вузького профілю (наприклад – спеціалісти з побудови оборони, є і такі), спеціалісти з відеоматеріалів та їх обробки (у сучасному світі футболу це надважливо) – всі ці люди мають стати важливим доповненням до команди і їх має вибрати сам Шевченко, а не погодитися з тими, кого підкине федерація.

Збірна попрощається з ветеранами, хоча і не відразу. Після критики, що полилася на ФФУ і збірну після виступу на Євро-2016 всі в українському футболі розуміють – потрібні зміни. Шевченко, якщо його призначать головним, звичайно ж також буде розуміти, що виклик таких гравців як Тимощук і Шевчук, при всій повазі до їх регалій, це вже не буде роботою на майбутнє і критика Шеві з перших же днів не потрібна. В той же час, з усіма ветеранами Шевченко у добрих відносинах, тому швидко їх не позбудеться. Деяких кілька разів викличуть, можливо, для того, щоб провести прощальні матчі. Що ж, такі варіанти підтримаємо і ми – у якихось товариських зустрічах можна дати заслуженим людям футбольної України отримати свою порцію оплесків з трибун. Головне не плутати "справи сердечні" з турнірною стратегією. У відборі до ЧС-2018 у нас навряд чи буде можливість займатися сентиментами – суперники такі, що можуть покарати за будь-яку дрібницю.

У тренера з'явиться більший авторитет. Шевченко – зірка світового футболу. При всій повазі до Фоменка, мало хто з нинішніх гравців і молодого покоління вболівальників та представників ЗМІ пам'ятають, як грав Михайло Іванович, за що його поважає старше покоління. Гру Шеви пам'ятають всі, до нього ставитимуться з більшою повагою, а деякі гравці взагалі будуть слухати з відкритими ротами, бо росли на футболі і голах Андрія. Такий авторитет тренера може стати в нагоді збірній, адже коли в роздягальні є така особистість, зазвичай там менше конфліктів і більше роботи.

Збірна може стати надто "дружньою" з ФФУ. Трошки дьогтю наостанок, бо дуже вже "солодким" виходить майбутнє команди під керівництвом Андрія Миколайовича Шевченка. А негатив у тому, що Шевченко у  гарних стосунках з очільником ФФУ. Звичайно, Шевченко і Павелко можуть дистанціюватися один від одного і не плутати власні стосунки зі справами українського футболу. Але існує й інший варіант. Коли настане момент вирішувати якісь важливі питання, Шевченко і Павелко можуть стати перед вибором - особисті стосунки, або принципи. Такого вибору не побажаєш і ворогу.