Як Шевченко готує збірну до Євро-2020

Ще до початку відбіркового циклу до ЧС-2018 у Шевченка питали – а чи варто взагалі їхати на турнір, який відбудеться на Росії, на території країни-окупанта? Питали, мабуть, з розрахунком на те, що збірній взагалі варто відмовлятися від участі у кваліфікації до цього турніру і таким чином показувати свою позицію щодо проведення мундіалю у ворожій країні. Шевченко, звичайно, не міг відповісти на такі питання нічого іншого, окрім "будемо грати на перемогу у кожному матчі і спробуємо пробитися на ЧС", але він чудово розумів інші мотиви не відмовлятися від кваліфікації до російського турніру. По-перше, нам не дуже потрібні розбірки з ФІФА і можливими санкціями зі сторони цієї організації у разі відмови від участі у відборі до ЧС. А по-друге – навіщо відмовлятися від матчів з сильними суперниками, які мотивовані значно краще, ніж під час проведення товариських зустрічей? І цілком ймовірно, що мета потрапляння на російський мундіаль – це тільки  гарне прикриття для тренера і його штабу, які вже зараз можуть розпочати підготовку до іншого турніру – Євро-2020.

Кадрові рішення Шевченка вже починають вказувати саме на такі приховані плани. Тимощук "зав'язав" з головною командою країни, Шевчука теж вже навряд чи покличуть – головні ветерани прекрасно розуміють, що будується нова команда. А тепер, після вдалої серії ігор до збірної кличуть зовсім юного "динамівця" Віктора Циганкова, і це головний аргумент на користь того, що Андрій Миколайович ставить за мету перш за все можливість для якомога більшої кількості молодих гравців побути у складі головної команди і отримати досвід якщо не на футбольному полі, то хоча б близько до нього, під час відповідальних ігор з сильними збірними.

Голкіпер Олексій Шевченко, захисник Едуард Соболь, хавбеки Максим Малишев, Віктор Коваленко, Іван Петряк, Олександр Зінченко і нападник Денис Баланюк – це все "з тієї ж опери". Молодь, яка, як виявилося після Євро-2012, в країні все ж є. І якщо придивитися уважніше, до складу "Дніпра", "Карпат" та інших команд українського і не тільки українського чемпіонату, виявиться, що кандидатів до збірної може бути ще більше. І на те, що Шевченко продовжить придивлятися до нових облич, ми дуже сподіваємося. І, якщо чесно, в глибині душі хочеться навіть, щоб найближчі результати збірної дозволили команді зосередитися саме на награванні складу на наступний відбірковий цикл. Награвати без зайвого тиску і непотрібних питань. Нехай це і прозвучить дещо дивно з вуст футбольного вболівальника. Менше за все хочеться зараз критикувати Шевченка і його штаб після таких сміливих рішень по новим гравцям. Хочеться просто дивитися на те, що з цих рішень вийде. Дивитися на тих, хто зможе в майбутньому набагато більш гідно представляти нашу країну на футбольних полях світу, аніж деякі сумнівні персонажі.