Український футболіст розповів про "екстрим" в Узбекистані, аншлаги "на Рівалдо" і плов

- Ви киянин, народилися і виросли в столиці, але доля заносила Вас в Узбекистан. Як жилося в цій досить екзотичній для українця країні?

- Так, і правда народився і виріс я в Києві, але нелегке футбольне життя і збіг обставин відправили мене грати в Узбекистан. Якщо в перший період в Самарканді було все добре, то під час другого в Андижані було складніше, і футбол і побут були жахливі, дуже мало людей, які розмовляють російською мовою, Андіжан - це автономна республіка і люди там з особливим колоритом.

- Чим займалися після тренувань? Як проводили свій вільний час?

- Якщо брати Узбекистан, то було два періоди: до того як знайшов квартиру і після. Спочатку жив на базі, як ніби "камбек" в 70-ті, ніякого ремонту, вільний час минав в пошуках квартири. Після того як знайшли квартиру, жив з нашим співвітчизником Віктором Расковим в Андіжані, облаштовували побут, що б ви розуміли, там немає навіть кабельного інтернету, або телефонний кабель або супутник, або мобільний.

- Ви холостяк, вмієте готувати чи як вирішували питання з харчуванням?

- На даний момент я вже не "холостяк", але життя мене навчило готувати. Іноді навіть подобається щось приготувати для себе або коханої людини. В Узбекистані іноді готували, іноді вдавалися до послуг місцевої кухні.

- Якій кухні віддавали перевагу?

- Намагався віддавати перевагу українській кухні, не кажу вже за улюблену італійську... В Андіжан ще сир пармезан не доїхав.

- Страва з узбецької кухні, яка запам'яталася на все життя?

- Що й казати, плов у них відмінний, і в кожному регіоні трохи різні рецепти приготування. Дуже подобався ташкентський плов, але багато його ніколи не їв, дуже важке блюдо для спортсмена.

- Найкумедніший випадок в Узбекистані?

- Досить цікавих випадків вистачало в Узбекистані, як для українця з європейським менталітетом. Взяти те, що Андіжан - це так звана "долина" з трьох великих міст, в Ташкент в столицю, і в інші міста, тільки літак разів два на тиждень або на таксі, тому що дорога проходить через гірський перевал, куди автобуси не пускають. І всі виїзні ігри проходили за таким маршрутом: на таксі до Ташкента, а потім ще далі.

Ще у всіх узбецьких команд традиція ввечері перед грою вечеряти пловом, для нашого брата він важкий, і я намагався особливо не захоплюватися ним і просив відварити курку.

Ще часто узбеки ріжуть барана перед іграми, як жертвоприношення, потім кров'ю кроплять поле і ворота. Що-що, але в Узбекистані люблять футбол і приходить на стадіон багато людей, при мені було і 20, і 25 тисяч. Розповідали, коли грав Рівалдо, були взагалі аншлаги, і він теж їздив на всі далекі виїзди (правда вони літали на літаку) і грав на жахливих полях.

- Найкрасивіше місце в Самарканді? Куди б порадили піти туристу?

- В Самарканді найкрасивіше місце - старе місто Регістан. Місто-однолітка з Римом, дуже давній і зі своєю традицією, приїжджає дуже багато туристів з усього світу, але в основному Японія і Китай.

- Андіжан, досить велике місто, але про нього мало хто знає в Україні. Розкажіть, як там жилося.

- Андіжан не маленьке місто, але чисто з узбекським колоритом, в цьому місті завод "Шевроле", де виробляють автомобілі, які продають навіть в Україні.

- Як переносили жаркий клімат?

- Спека в Узбекистані трохи інша, ніж в Україні. Клімат сухий, просто палюче сонце. Людина така істота, що до всього звикає, ось і я звик. Коли температура за 35, то інтенсивного футболу не буває, але влітку часто ігри проходили пізно ввечері.

- Перед Узбекистаном була Молдова. У 20 років їхати в іншу країну, можна назвати сміливим рішенням.

- Навіть у 19 повних, крок був реально сміливим, але в той момент слухав "агентів". Дуже багато було порадників поруч. Той період був цікавим, команда виграла Кубок країни, але фінішували другими, хоча боролися за чемпіонство. З тих пір не пригадаю, щоб "Зімбру" хоча б срібло вигравав.

- Сильно відчувалася різниця між Києвом і Кишиневом?

- На той час, різницю навіть не міг відчути. Жив у клубному готелі, по максимуму часу приділяв футболу, ніякого особистого життя. Одне, що все було трохи дешевше, ніж у Києві.

- Жодіно і Білорусь чим запам'яталися?

- По футбольних моментах в Білорусі було яскраво. Команда реально боролася за медалі, грала в хороший футбол, але от в 2014 році не вистачило різниці м'ячів, що б фінішувати в призерах. Грали в якісний футбол завжди відбирали очки у лідерів Динамо (Мінськ) і БАТЕ, на той час учасників групового етапу єврокубків.

 

- Там Ви грали разом з "холостяком" Мельником? Самі б погодилися взяти участь у подібному шоу?

- Так, з Сергієм Мельником не лише грали в одній команді, але ще деякий час і ділили квартиру. Я б на таке шоу не погодився, у мене інші життєві пріоритети, плюс те, що я вже одружений.

- В чому помітна різниця між українцем і білорусом?

- Насправді різниці особливої не помічав. Взагалі не відчував себе там легіонером, скажімо так. Єдине, що люди намагаються жити за законом.

- Як часто за кордоном користувалися громадським транспортом? "Зайцем" каталися?

- Користувався громадським транспортом, звичайно, але платив за нього справно.

- Найбільш екстремальна поїздка?

- Найбільш екстремальні поїздки на таксі, звичайно, це ж Узбекистан. Там особливо правила дорожнього руху не шанують, а ще машини бувають просто жахливі. Наприклад, доводилося їздити на копійці 70 року випуску. Вся іржава, але на ходу, ми ще сміялися, що машина старша за нашого ветерана воротаря Дениса Романенко. Ми разом грали за "Динамо" (Самарканд).

- Якби не футбол, у якому виді спорту себе бачите?

- Навіть не знаю. Футбол на стільки в душі, що в іншому виді спорту себе не уявляю. Але якщо уявити, то напевно щось з індивідуальних видів. До футболу в дитинстві займався карате, тренери говорили, що у мене є перспектива, але я все ж вибрав футбол.

- Театр, кіно, опера, концерт рок-групи... Куди б пішли і чому?

- Звичайно кінематограф користується великим попитом у моєму житті, але і концерти гуртів і виконавців, походи в театр мають місце бути.

- Який останній фільм подивилися? І який улюблений?

- Останній фільм дивився в кінотеатрі, називається "Аудитор". Досить цікавий детектив.

Як таких улюблених фільмів немає, але захоплююся радянським кінематографом, фільми: "Джентельмени удачі", "Операція И", "Іван Васильович змінює професію", завжди викликають посмішку і гарний настрій, скільки б разів вони не були переглянуті.

- Найкрасивіше місто, в якому Вам довелося жити у Вашій кар'єрі не вважаючи Києва і який самий комфортний?

- Важко оцінити якесь місто, коли виріс у Києві. Кожне місто по своєму цікаве. Якщо брати Узбекистан, то це Азія, зовсім інша культура і менталітет людей. В Україні Полтава і Харків досить красиві міста.

По комфортності це Мінськ, однозначно. Місто, де майже немає пробок, з відмінними дорогами, інфраструктурою, дуже чистий і зелений, зі своєю історією нехай і більш скромною, у порівнянні з Києвом і Самаркандом.