Чому збірній України ще рано їхати на Росію

Команда Андрія Шевченка здобула три очки і вийшла на друге місце в своїй відбірковій групі, але у тренера ще багато роботи попереду

Чому збірній України ще рано їхати на Ро…

Якщо на самому початку відбіркового циклу ЧС-2018 багато хто з українських вболівальників вважав, що збірній України не варто сильно старатися, аби потрапити в фінальну частину турніру, що пройде на території країни-агресора, то перед грою з Фінляндією думки цих людей дещо змінилися. Чому? Хоча б тому, що прогрес цієї команди, нової збірної України Андрія Шевченка та його штабу, в матчах проти Туреччини та Косово вже було видно неозброєним оком. Прогрес не тільки у якості гри, але і у різноманітті атакуючих варіантів. Саме атакуючих, що додає окремого оптимізму, адже після того, що ми бачили в матчах під керівництвом попередніх тренерів збірної, нинішня модель гри головної команди, з Коваленком та Зінченком в центрі поля, не може не тішити. І якщо прогрес продовжиться і призведе до того, що Україна все ж завоює путівку до фінальної частини ЧС-2018, то візит на Росію можна навіть вважати таким собі актом демонстрації спортивної переваги над ворогом.

Особливо, якщо самі росіяни за майбутні півтори роки не придумають зі своєю збірною нічого більш переконливого у порівнянні з тим "футбольним збоченням", яке команда Черчесова днями демонструвала у грі проти Катару. Навіть Путін зізнався, що команда його країни з футболу нині – м'яко кажучи, "так собі". А уявіть, що буде з обличчям президента Росії, якщо на фоні потуг його рідної команди на домашньому чемпіонаті паралельно гратиме весела, "легка" і атакуюча збірна Шевченка? Теоретично це було б непогане видовище, чи не так? Хоча поки що все це виглядає гарно лише у теорії. І матч проти фінів це довів. Адже Україна, хоч і перемогла, але не завжди діяла так, як хотілося б з точки зору надійності та душевного спокою вболівальників.

Чому збірній України ще рано їхати на Росію - фото 1

На практиці українці обіграли не найсильнішу збірну світу, хоча відрізками і виглядала дуже переконливо. На практиці у грі команди Шевченка досі залишається немало погрішностей – один Кучер чого вартий – людина не може жити без "ляпів" і активно напрошується на заміну, незважаючи на капітанську стрічку на руці. Вистачає і традиційних проблем зі стандартами, особливо, коли мова йде про протистояння з фактурними суперниками, що гарно почувають себе "на другому поверсі". А деяким гравцям атакуючої ланки варто попрацювати над різноманітністю своїх дій – деякі фінти того ж Ярмоленка і Зінченка вже настільки "читаються" суперниками, що їх "успішність" можна прогнозувати з точністю до 100%.

Але все ж є і багато позитиву навіть по такій дивній і нервовій грі проти Фінляндії. Той же Коноплянка явно додає і стає таким собі резервним фондом майбутніх великих перемог. Продовжує забивати Кравець – людину просто не зупинити! Освоюється в національній команді молодь – Соболь вже основний гравець, Зінченко теж, а Циганков провів дебютні декілька хвилин і натякнув на те, що на нього можна розраховувати в майбутньому. І що найголовніше – ця команда, навіть коли мало що виходило, все одно не складала рук і продовжувала шукати варіанти, в першу чергу, в атаці. Хоча ще не так давно при 1:0 українські футболісти катал б м'яч і чекали на фінальний свисток.

Чому збірній України ще рано їхати на Росію - фото 2

Тому наразі думка про те, що українці таки поїдуть на ворожу територію грати в футбол влітку 2018 року вже не викликає такого спротиву, як раніше. І якщо в наступному матчі відбору проти фаворита групи Хорватії "синьо-жовті" зіграють ще краще, аніж в Одесі і здобудуть гідний результат, підстав для роздумів у даному напрямку стане ще більше. Поки що ми граємо набагато краще ніж майбутній господар мундіалю, але зараз це взагалі не привід пишатися. Треба рівнятися на сильні команди.   

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Сектор

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme