Чому Ярмоленко ніколи не стане крутішим за Шевченка

Ярмоленко досяг позначки у 126 м'ячів за київський клуб і обійшов у історичній таблиці бомбардирів "Динамо" нинішнього тренера збірної України Андрія Шевченка, на рахунку якого залишилося 124 голи після завершення кар'єри. Здавалося б, привід для гордості, чи не так? Але у випадку Ярмоленка актуальніше все ж говорити про краплю меду в діжці з дьогтем.

Для того, аби забити свої 126 голів, Ярмоленку знадобилося майже 10 років в "Динамо". Шевченко свої 124 голи забив за 8 "з хвостиком", якщо рахувати друге пришестя, коли Андрій вже догравав у Києві. Але навіть не це має засмучувати Ярмоленка в першу чергу – найбільше сумувати нинішній капітан "Динамо" має з іншої причини. У день, коли він нарешті обійшов Шевченка за кількістю голів в "динамівській" футболці, йому вже виповнилося 27 років, і в цьому віці інший Андрій – якого Ярмоленко нині називає Миколайовичем, вже вигравав Лігу чемпіонів і італійську Серію А, забивши за "Мілан" майже сотню м'ячів. Ярмоленко ж ще досі забиває "Миколаєву"…

Цілком можливо, що Ярмоленко підніметься ще вище у історичній таблиці бомбардирів "Динамо" – до третього місця, яке займає Максим Шацьких з 142 м'ячами, вже не так далеко, трохи далі Сергій Ребров (163 голи) та зовсім далеко Олег Блохін (266 голів). Але яке б місце не посів Андрій у цій почесній компанії, досягти міжнародного рівня визнання кращого футболіста України в історії – Андрія Шевченка, він вже навряд чи зможе. Особливо, якщо його слова про бажання нарешті переїхати у сильний європейський чемпіонат ще пару років будуть розходитися з ділом.

Сам Шевченко, який зараз тренує національну збірну України і Ярмоленка в ній, напевно, сам би не відмовився від того, щоб його підопічний хоча б наблизився до нього за рівнем "європейської зірковості". Але, судячи з усього, в цьому плані Андрію Миколаєвичу варто розраховувати вже на інших – більш молодих виконавців, які будуть прагнути не побиття внутрішніх українських рекордів, а визнання у футбольному світі в більш серйозних масштабах. Чи довго нам всім із Шевченком ще чекати таких амбітних українських талантів?