Провінційні стадіони України: Німецьке минуле, таврійське сьогодення Роздолу

Хто з любителів футболу не знає такі німецькі міста, як Карлсруе і Дармштадт? Однойменні клуби у різний час грали в бундеслізі ("Дармштадт" і нині там, "Карлсруе" бував в топ-дивізіоні в кінці минулого десятиліття). А ще є Гайдельберґ з його всесвітньовідомою "гейдельберзькою людиною". Чи Вальдорф, де базується найбільший у Європі виробник програмного забезпечення (SAP).До чого в статті про українські провінційні стадіони німецькі топоніми? Справа в тому, що до Другої світової війни населені пункти з такими назвами знаходилися не тільки на території Німеччини – а й у Запорізькій області УРСР.

Нині вся ця історія німців-менонітів прихована під безглуздими назвами Зразкове, Ромашки, Рівне, Тракторне, Молодіжне. От і село Роздол, про яке піде мова, до 1945-го року мало іншу назву – Фрідріхсфельд (Friedrichsfeld). І ця назва, на відміну від Високих, Водних і Чорноземних, взялася не із довідника "Стеля", а вшановувала пам'ять першого сільського старости Фрідріха Лупа.

Нині ж фрідріхсфельдське минуле Роздолу можна знайти хіба що у Вікіпедії – бо в самому селі історичні згадки лише отакого от характеру.

Цілком в стилістиці лозунгу "Ето же наша історія". А менонітська начебто й не наша…

Та, власне, темою нашого візиту є футбол. Конкретно – аматорський футбольний клуб "Таврія-Скіф", який грає у відповідному чемпіонаті України, що нарешті став повноцінним четвертим дивізіоном у футбольній системі країни. (Що означає перш за все класичний обмін між аматорським чемпіонатом та другою лігою ПФЛ. І в Роздолі, як розповідають тамтешні уболівальники, вже планують досягти цієї вершини.)

Доїхати до Роздолу не так вже й просто. Варіантів рівно два. Автобусний – трасою Харків-Новоолексіївка (до анексії Криму вона називалася Харків-Сімферополь), а далі кілометр пішки. Залізничний – електричкою до станції Пришиб, а далі сім кілометрів пішки. Ми обрали варіант номер два (класичний, на "собаках", як називають цей вид транспорту в тому числі й фанати). Ультрас сімферопольської "Таврії", яка грала цього дня в Роздолі – перший, бо їхали з різних міст України.

Центром села – не географічним, а системотворчим – є фермерське господарство "Таврія-Скіф". Власник цього господарства і вирішив у свій час створити в Роздолі футбольну команду. Довгий час вона грала на місцевому, регіональному рівні. А 2015-го уперше заявилася на всеукраїнський рівень, в чемпіонат під егідою ААФУ.

На  той момент сільський стадіон вже кілька років, як отримав свій нинішній вигляд. В цілому це звичайна сільська арена – але є відмінності. По-перше, наявність сітки навколо поля, котка і поливалок вказує на те, що корови та кози тут не пасуться, а за газоном доглядають. Та й сама якість покриття підтверджує цю гіпотезу.

По-друге, є нехай і невеличкі, але трибуни. 242 індивідуальних місця за однією бровкою – і кілька традиційних лавок за іншою, поруч із місцями для тренерів та запасних гравців команд. "Підтрибунні приміщення", себто будівля для команд та суддів, знаходяться навпроти стадіону, через вузеньку дорогу.

Уболівальників на матчі "Таврії-Скіф" завжди збирається чимало. Офіційні дані з матчу сімферопольсько-бериславської "Таврії" (400 глядачів) є, певно, невеличким перебільшенням, але за 200 чоловік було точно. Попри те, що багато хто прийшов із пивом – та й у кіоску біля адмінбудівлі воно продавалося не тільки на розлив, а й у скляній тарі, - ніяких проявів хуліганства помічено не було. Жодна пляшка на поле не полетіла. Були два суб'єкти не дуже характерного вигляду – напівбомжацького, відверто п'яні, – які протягом матчу викрикували щось не дуже пристойне. Але інші уболівальники їх швидко утихомирили.

Через те, що всі чи майже всі уболівальники місцеві – максимум із сусідніх Пришиба та райцентра Михайлівки – та одне одного добре і давно знають, атмосфера на стадіоні була домашня, сімейна. Обговорювалися якісь родинні новини, актуальні питання сільського господарства. Але не забувалося уболівати за рідну команду – яка, до того ж, виграла у новоспечених "кримчан" із солідним рахунком 5:2. (Могла і більше, якби не вальяжність по перерві, коли господарі не дуже рвалися за аж ніяк не осінньої спеки уперед.)

Поки що "Таврія-Скіф" лідирує у своїй групі аматорського чемпіонату. А це означає, що з липня 2017-го колишній менонітський Фрідріхсфельд з'явиться і на професійній мапі футбольної України. А це уже дещо вищий рівень – і футболу, і суперників, і, звісно ж, інтересу до матчів. Тому не виключено, що під вихід команди у другу лігу роздольський стадіон зазнає змін – скажімо, у кількості місць на трибунах. А поки що він такий, який є. Яким ми побачили його на таврійському дербі. До речі, територія, на якій заснували Фрідріхсфельд, до 1921-го року називалася Таврійською губернією (під час існування Української держави – Таврійською округою). Так що назва "Таврія" для місцевої команди – своя, рідна.