Фінансова вигода чи політика: Навіщо під Херсоном відродили кримську "Таврію" Куніцина

Бренд "Таврія Сімферополь" повернувся в український футбольний простір. Новина, яку в принципі треба сприймати у винятково позитивному ключі. Країни, які стали жертвами агресії з боку інших країн чи організацій, подібні "перевезення" клубів вже давно практикують. В Грузії грають команди з абхазькими та південноосетинськими вивісками, агдамський "Карабах" представляє не просто окуповану територію, а взагалі неіснуюче де-факто місце. Тож нічого нового чи унікального Куніцин і компанія тут не придумали і ніякої Америки не відкрили. Але є три моменти, через які ставлення до проекту "Таврія" (Сімферополь-Берислав) коливатиметься від скептичного до негативного.

По-перше, пізно. Дуже пізно. Це треба було робити ще влітку 2014-го. Якщо не вийшло перевезти ту "Таврію", яка існувала з 1958-го року (до речі, ви помітили, що вона ніколи не була російською командою, навіть в совку?) – треба було робити те, що зробили зараз. Створювати новий клуб із відповідною назвою, "Таврія-Сімферополь" чи ще якось, та мімікруючою емблемою. Але – тоді. Щоб показати, що Крим – це Україна, і в футбольному плані теж. Два роки тому це було дуже важливо і дуже політично. (Ті, хто досі вірують у те, що спорт поза політикою, можуть проходити мимо.)

Зараз… Ні, звісно, це і зараз непогано з політичної точки зору – такий собі легкий тролінг. Але це вже не так актуально, як тоді. Тобто втрачено час, втрачено можливість добряче насолити окупанту на футбольному фронті.

Далі. Не дуже красиво виглядає ситуація із включенням цієї бериславської "Таврії" в аматорський чемпіонат України. Для тих, хто не слідкує –в турнірі відіграли вже три тури. І тут раптом маємо ще одного учасника. Невже не можна було а) почухатися із цим проектом швидше і заявитися, як нормальні люди, б) почекати до старту наступного чемпіонату? Що б змінилося, якби "Таврія" стартувала не зараз, а влітку 2017-го? Хоча… Я пригадую одне із засідань в ПФЛ, де я був присутній. Так от, там представник одного клубу прямо говорив – допустіть нас до атестації в другу лігу, бо наш власник цілий рік чекати не хоче. Допустили. А далі була традиційна для українського футболу картина – команда з мінімальним фінансуванням жебрала по дивізіону майже п'ятирічку, доки раптом не знайшлися гроші, і тепер вона бовтається по першій лізі. Питається – чого було лізти поперед батька в пекло?

Так і з "Таврією". Якоїсь очевидної причини порушували правила і регламенти не видно – на відміну від 2014-го року, коли дійсно можна було б і піти на порушення приписів через політичні мотиви. Нині ж вони не такі яскраві, але чомусь вирішили впихнути сімферопольців-бериславців в аматорський чемпіонат вже після старту.

Ще один неприємний момент – інформація про головного тренера команди. Ним, за неофіційною інформацією, має стати Сергій Шевченко. Той, що після анексії Криму залишився на півострові і працював з вищезгаданим покручем "ТСК-Таврія". Ще й паспорт, кажуть, отримав від країни-агресора. Можна довго дискутувати про суто тренерську доцільність цього персонажа – тут і шлях з "Нафтовиком-Укрнафтою" з другої ліги у вищу можна пригадати, і роботу в УПЛ із "Севастополем", - та коли людина, яка фактично грала на боці ворога, очолює український клуб, ще й такий політично важливий… М'яко кажучи, це неповага до країни. До речі, якщо вірити сайту кримської "ТСК-Таврії", тренером там теж працює Сергій Шевченко – але не Васильович, а Якович, той, що забив переможний гол у фіналі чемпіонату України 1992-го. Цікаво виходить – і тут "Таврія" з Шевченком, і там.

Всі ці три моменти – незрозуміла затримка із самим стартом проекту, потім поспішне включення команди в чемпіонат з порушенням норм, і нарешті неоднозначна персона тренера – натякають на те, що в основі ідеї "Таврія" (Сімферополь-Берислав) лежить банальна фінансова вигода для ініціаторів проекту. Тоді все стає на свої місця. Коли домовилися по грошах – тоді й стартували. Влізли в чемпіонат – щоб була причина виділяти гроші. Ну, а персона Шевченка нікого не хвилює, бо політичні мотиви тут другорядні, лише як прикриття. Звісно, все це – лише авторські припущення, тому будемо слідкувати за життям цього проекту, аби підтвердити чи спростувати їх. Але поки що виглядає саме так.