Чому "Динамо" і "Шахтар" мають повторити сумну долю "Дніпра"

Коли посипався "Металіст", люди не придавали цьому особливого значення. Бо Курченко - соратник Януковича і розшукуваний младоолігарх, який переховується на Росії. А "Металіст" має врятувати Ярославський - теж олігарх, але свій, наш. Тоді ніхто не надав значення абсурдності цих заяв і не помітив, що коли сиплеться олігарх, за ним йде в небуття і клуб. 

Можлива смерть "Дніпра" - це той удар, який розбудив навіть найбільш сонних і недалеких шанувальників футболу. Мильна бульбашка луснула - олігархічна модель відживає своє. І навіть попри все, що говорить Ігор Коломойський та гендиректор Андрій Стеценко про те, що клуб живий - як може жити клуб, в якому близько 500 працівників, включаючи футболістів, вже 11 місяців не отримують зарплату. Він мертвий. Крапка. Це фікція, яка не відповідає жодній логіці. 

Тепер коротке пояснення, що я маю на увазі, коли говорю про олігархічну модель футболу.

Ахметов, Суркіс і Ко в 90-х роках сколотили стартовий капітал на "бізнесі", як вони це називають, а ми будемо говорити просто - "дерибані совка". У 2000-х роках, коли дерибан дав свої плоди, вони почали примножувати свої статки завдяки "дружбі" з владою у державі, яка стала олігархічною. Таким самим у нас став і футбол. Клуби залежали від власників, котрі вбухували туди величезні гроші. При цьому клуби, їхня діяльність, не відповідала ринковим умовам і реальному стану справ в економіці.

Але в Україні зараз економічна криза, яка вдарила дуже болісно не тільки по простих людях, але і по олігархах, котрі живуть не за ринковими законами. Футбол в Україні - це не бізнес. Ми бачимо країну, де мінімальна зарплата 1550 грн, на матчі УПЛ інколи ходять по 1000 чоловік, а ТБ-трансляції Прем'єр-ліги часто йдуть внікуди, якщо це не "Динамо" - "Шахтар". А от зарплати футболістів захмарні - в ТОП-клубах від $60 тис. на місяць. У середняків - від $10 тис. Бюджети також величезні ($20 - 60 млн.). Але коли економіка стискається, коли гроші, що лилися із інших джерел, наприклад надприбутків, і могли бути вкладені у футбол, закінчуються - свої вкладати не дуже хочеться. 

Якщо говорити про надприбутки - дуже вдалим буде приклад Ріната Ахметова, про який розповідав Костянтин Григоришин. 

"На початок 2010 року, коли Янукович став президентом, ДТЕК був компанією, що динамічно розвивалася, при цьому тариф на теплову генерацію становив близько 40-45 копійок.

У перший же рік він виріс на 25%, у другій ще на 25%, і до 2013 року досяг 80 копійок. Нагадаю, що при цьому інфляція в країні була практично нульовою, а курс гривні тільки зміцнювався. У чому ж тоді був сенс підвищення тарифу?

Ми порахували, що необґрунтоване завищення становило в середньому близько 30 копійок. Якщо помножити це необґрунтоване підвищення тарифів з 2010 на 2013 рік на кількість кіловат годин, вироблених ДТЕК за цей час, і поділити на курс гривні, вийде що компанія Ахметова отримала надприбуток близько $ 6 млрд", - розповідав Григоришин.

Ось звідки вони брали гроші на футбол. 

Для деяких олігархів поки що умови будуть прийнятними, але більшість потроху відходить від справ. 

У найближчі роки ми станемо свідками того, як будуть розвалюватися футбольні клуби, а потім вони, як запорізький "Металург", змінять обличчя, відродяться на базі іншого клубу з іншим власником. І будуть вибудовувати прозору систему, яка відповідатиме умовам ринку. 

Українські клуби, як ті самі "Карпати", потроху орієнтуватимуться на так звану балканську модель, коли заробляти можна на продажі власних футболістів у ТОП-клуби чи за кордон. Ми відійдемо від роздутих бюджетів, футбол сам перебудується і виплюне бездарних керівників. Ставленики олігархів на чолі Ліг також ніяк не завадять самоочищенню.

Рано чи пізно доля "Дніпра" накриє "Динамо" і "Шахтар". Це станеться, бо дані клуби є зразком олігархічної моделі. Вони залежать по суті від двох людей - своїх власників з грошима. Можливо, коли постане питання виживання, хтось їх перехопить, чи вони знайдуть власні сили вижити, скоротивши мільйонні бюджети, розпродавши зірок, відмовившись від амбіцій. Але те, що обидва гранди також опиняться перед проваллям - лише питання часу. Ахметов і Суркіс не вічні.