5 причин поразки "Динамо" від "Наполі"

Цікавий і сміливий стартовий склад від Реброва, активний початок і нарешті – гол Гармаша, який зробив рахунок 1:0 на користь "Динамо" у грі проти головного фаворита групи. Ну хіба це не чудово? Було чудово десь до 30-ї хвилини гри, а потім з киянами сталася якась незрозуміла зміна, яка призвела до того, що ще до перерви суперник зумів не тільки відігратися, але і вийти вперед, шокувавши команду Реброва до самого кінця матчу.

Не хочеться списувати всі негаразди на когось одного у складі чи на тренерському містку "Динамо", але є надто очевидні "герої" у цій сумній історії, дії яких призвели до болючої поразки на старті найпрестижнішого турніру світу. То ж, давайте по черзі.

Гра Шовковського. При всій повазі до ветерана і капітана, гру він провалив. Обидва пропущених м’ячі якщо не цілком, то дуже багато в чому на його совісті. Гра на виходах ніколи не була титульною якістю воротаря Шовковського, але проти "Наполі" він "перевершив" себе, зігравши дуже невпевнено в обох епізодах, коли забивав Мілік. Особливо у другому, коли бігав по воротарському майданчику, немов шукав вихід зі стадіону, аби по скоріше закінчити це жахіття в обороні. Цей виступ СаШо знов повертає нас і Реброва до болючого питання: може вже досить ставити на людину у такому поважному віці?

Гра Віди. Нажаль, гідної заміни Драговичу у "Динамо" немає, з цим треба змиритися. При всій повазі до талантів хорвата Віди забивати важливі голи у ворота "Шахтаря", зі своїми безпосередніми обов’язками він справляється куди гірше. В принципі, провину за обидва пропущені голи Домагой має поділити з Шовковським. "Пожежниками" у карному майданчику стали саме вони.

Ярмоленко не хоче йти з "Динамо". Найбільша загроза від Андрія, нажаль, надходила у бік лінійного арбітра, коли той ледь не став калікою після підкату лідера атак "Динамо".

Перед матчем ми багато говорили про те, що Ярмоленко саме в таких зустрічах має доводити своє бажання переїхати до сильного європейського чемпіонату, саме проти таких суперників має показувати свій високий рівень. Але по вчорашній грі можна зробити лише два висновки – або Ярмоленко нікуди не хоче йти з "Динамо", або це і є його реальний рівень.   

"Динамо" боїться себе, чи банально видихається? Поточний сезон змушує замислитися над менталітетом "Динамо" як команди в цілому. Якщо спершу всі дивувалися, чому кияни починають грати тільки після того, як першими пропускають (матчі зі "Сталлю" і "Волинню"), то в останніх матчах все стало навпаки – чому команда Реброва "ховається в кущі", варто їй забити гол у ворота суперника ("Шахтар" і тепер от "Наполі")? Якась психологічна складова у таких "перевтіленнях"? Чи все ж маємо говорити про фізичний стан команди? В серпні вона була в кращій формі і дозволяла собі потужні фініші, а тепер її вистачає лише на 30 хвилин?  

Сміливість Реброва не поширюється на гру. Віддамо належне тренерській сміливості Сергія Реброва – поставити на гру проти "Наполі" 18-річного Циганкова, довіритися Гармашу, який зовсім не був влітку "залізно" основним і вдатися до експерименту з Макаренком на правому фланзі – це заслуговує на повагу і оплески. Але куди зникає ця тренерська сміливість під час матчу? Чому Саррі, усвідомивши, що його лідер Гамшик провалює гру і нагадує бліду тінь самого себе, знімає словака ще на початку другого тайму, а Ребров тримає Ярмоленка до фінального свистка, хоча той і близько не нагадує потенційного рятівника? У Ярмоленка ті ж привілеї, що і у Роналду в "Реалі", якого просто не можна міняти? Вибачте, але ж у Криштіану і показники по результативності дещо інші, щоб вимагати такого до себе ставлення. А що там у Ярмоленка з голами в ЛЧ?

"Перетягнув" Ребров і з заміною Мораеса, нехай що по Ярмоленку, що по Жуніору у Сергія Станіславовича і був аргумент у відповідь: "А на кого міняти?" Що ж, відповідь на це питання треба адресувати вже іншій людині, яка "непогано попрацювала" на трансферному ринку влітку, але при цьому залишила тренера без будь-якого кадрового резерву. І ця людина – шоста причина вчорашньої поразки. І хто знає, можливо, найголовніша.