Як футбольні реформи змінили Ісландію - приклад для України

Збірна Ісландії стала сенсацією цього Євро лише для тих людей, які не слідкували за станом справ у місцевому футболі. Ісландці в 1/8 фіналу здолали Англію (2:1) і в своєму дебютному Євро зіграють у чвертьфіналі проти Франції. Але даний успіх був народжений реформами, як і в Бельгії.

Ще у 90-х роках на "крижаному острові" не було так радужно. В 1999 році, коли збірна України двічі зустрічалася з Ісландією у відборі на Євро-2000 (1:0, 1:1), в країні саме зароджувалися реформи у футболі. 

В 90-х роках Ісландія зіштовхнулася із серйозними соціальними проблемами. Молодь масово їхала з країни у пошуках кращої долі. На острові падала народжуваність і зростала смертність, зросло вживання алкоголю і наркотиків. Тоді в Ісландії вирішили поставити на спорт. Причому зробили це на державному рівні. Президент Олафур Раґнар Ґрімссон, який кілька днів тому поступився кріслом новообраному Гудні Йоханессону, брав у них участь. Була розписана довгострокова програма, в якій головна ставка робилася саме на футбол. 

Гру мільйонів почали впроваджувати у шкільну програму. Також всіляко пропагувалися заняття футболом у секціях, у позаурочний час, велася навчальна робота і підготовка з тренерами, будувалася інфраструктура.

Якщо на початку 2000-х в Ісландії - країні з непростим кліматом - налічувалося всього 5 штучних полів і 7 міні-футбольних залів, то на сьогоднішній день вже є 17 штучних полів, 130 міні-футбольних залів, 7 манежів зі штучним покриттям. В країні з населення трохи більше, ніж 325 тис. чоловік (дані перепису 2014 року), є 600 тренерів з ліцензіями, 400 футболістів, 60 гравців, що грають за кордоном. Країна захворіла грою. 

Футбольна першість Ісландії не надто розкручена, але на острові щоразу у боротьбу вступають 75 клубів. Вони поділені на 5 дивізіонів. Перші три дивізіони складаються з 12 команд. Четвертий за силою дивізіон - з десяти. П'ятий розділений на чотири групи за територіальним принципом: три по вісім і одна група в сім команд.

Сезон триває з травня по жовтень через клімат. Але одним чемпіонатом справа не обмежується. З лютого по квітень триває Кубок ліги, в якому беруть участь 24 клуби, що діляться на три вісімки. З травня по серпень триває Кубок Ісландії. Найголовніший показник - відвідуваність матчів. Якщо брати середню по вищому дивізіону, то вона ледь наблизиться до 1 000 глядачів на одному матчі. Але в середньому кожен тур в Ісландії відвідують 1,7% жителів країни. Для прикладу, в Англії цей показник становить 0,42%, а в Німеччині - 0,48%. 

Результат цих реформ ми бачимо сьогодні. Вкладати гроші у футбол в Ісландії стало модно, оскільки на ньому можна заробляти. Як вже казали вище, 60 ісландських гравців вже поїхали за кордон. В оренду в ісландські клуби часто відправляють гравців з Англії, оскільки на острові люблять силовий футбол. На Євро-2016 приїхало 10% населення Ісландії - понад 30 тис. фанатів. 

Звичайно, інфраструктурні реформи вдарили по бюджету країни. За різними підрахунками футбольні реформи обійшлися у понад $3 млрд. Але "вихлоп" дозволив вирішити ряд соціальних проблем. 

Чи зможе Україна піти шляхом Ісландії? В нас дуже схожі соціальні проблеми, які можна і потрібно вирішувати спортом.

Президент ФФУ на останній прес-конференції запевняв, що досвід Ісландії, Бельгії та Німеччини дає Україні цінний багаж інформації для проведення рішучих реформ. Говорилося про Стратегію 2020-2030. Але тут потрібна підтримка вищого керівництва країни. Навіть її наявність нічого не гарантує, бо в нас хвора держава. Вона повністю пронизана корупцією. У рейтингу країн за індексом сприйняття корупції Ісландія посідає 13-е місце, а Україна - 130 (дані за 2015 рік). 

Тому будь-які навіть дуже якісні реформи у нас мають майже 99% шанс захлинутися в зародку. На жаль, такі реалії. Але це не означає, що слід опускати руки. Лише боротьба і біль дозволяють людині відчувати себе живою. Тому треба боротися.